Суд, постановляючи рішення, може допустити негайне його виконання у випадках:
( Пункт 1 частини першої статті 218 виключено на підставі Закону N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )
1-1) стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, передбачених пунктами 1 і 2 статті 217 цього Кодексу;
2) якщо від затримання виконання рішення може статися значна шкода для сторони, на користь якої постановлено рішення;
3) коли є підстави вважати, що виконання рішення згодом може стати неможливим або утрудненим.
Допускаючи негайне виконання з підстав, передбачених пунктами 2 і 3 цієї статті, суд може поставити позивачеві вимогу забезпечити поворот виконання рішення на випадок його скасування.
Подача скарги або внесення окремого подання на ухвалу суду про негайне виконання рішення не зупиняє виконання цього рішення. ( Стаття 218 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10 від 23.01.81; Законами N 2857-12 від 15.12.92, N 75/95-ВР від 28.02.95, N 2056-III ( 2056-14 ) від 19.10.2000 )