Ст. 936. Договір зберігання

Чинна редакція від 16.01.2003 · Кодекс України набрав чинності 01.01.2004

Книга П'ЯТА. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО → Розділ III. ОКРЕМІ ВИДИ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ → Підрозділ 1. ДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ → Глава 66. ЗБЕРІГАННЯ → § 1. Загальні положення про зберігання

1. За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

2. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

3. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Правові позиції Верховного Суду

Складання актів опису й арешту майна та передача його банку як зберігачу опосередковують виникнення обов’язків зі зберігання й відповідальності: акт виконавця та підписання зберігачем свідчать про укладення договору зберігання та можливу відповідальність зберігача (Банку) перед виконавцем і виконавця перед власником майна згідно з нормами ЦК України.

Правовідносини: відносини зберігання арештованого майна між державним виконавцем, зберігачем і власником майна

10.32. УЦК України питання зберігання майна регулюється главою 66 (§ 1. Загальні положення про зберігання), положення якої також застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або законом (стаття 955 цього Кодексу). Згідно із частиною першою статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. 10.33. Частина перша статті 937 ЦК України передбачає, що договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, установлених статтею 208 цього Кодексу.…

Велика Палата ВС, постанова від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20, п. 10.32, 10.33, 10.34, 10.35, 10.36, 10.37 · цитують у 180 рішеннях · текст рішення

Договір зберігання за загальним правилом є відплатним, якщо інше не встановлено договором або законом; плата та строки внесення встановлюються договором, а при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов’язаний відшкодувати здійснені зберігачем витрати (якщо таке передбачено/випливає з договору чи закону).

Правовідносини: правова природа та оплата договорів зберігання, обов’язки сторін щодо плати/відшкодування витрат.

За змістом ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Відповідно до ч. 1 ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Отже, за своєю правовою природою договір зберігання за загальним правилом є оплатним, якщо інше не встановлено договором, або законом. Так, ч. 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договір є відплатним, якщо інше не передбачено договором, законом чи не випливає із суті договору. Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст.…

КГС ВС (колегія — висновок не обов'язковий), постанова від 17.11.2020 у справі № 910/21682/15 · цитують у 96 рішеннях · текст рішення

Правова природа договору зберігання полягає в тому, що він укладається в інтересах поклажодавця для забезпечення схоронності майна в тому вигляді, у якому його передано; у договорі майнового найму (оренди) послуга використання оплачується наймачем, а у відносинах зі зберігання товару на товарному складі зберігач — спеціальний суб’єкт, що надає послуги зберігання на підприємницьких засадах.

Правовідносини: кваліфікація правочинів як договору зберігання чи договору найму/оренди; визначення сторінових обов’язків у відносинах зберігання товару на товарному складі.

Тобто, договір зберігання укладається в інтересах поклажодавця з метою забезпечення схоронності майна, в тому вигляді, у якому його передали на зберігання. Правова природа зберігання полягає у спрямуванні волі та волевиявленні сторін на зберігання речі, при цьому послугу надає зберігач, а оплачує поклажодавець, а у договорі майнового найму послугу оплачує наймач, який користується майном. При цьому у відносинах зберігання товару на товарному складі зберігачем виступає спеціальний суб`єкт, який надає послуги зберігання на засадах підприємницької діяльності.

КГС ВС (колегія — висновок не обов'язковий), постанова від 02.07.2019 у справі № 923/560/17 · цитують у 51 рішеннях · текст рішення

Укладений між сторонами договір має характеристики договору зберігання, отже до нього слід застосовувати правила, передбачені для зберігання, зокрема положення Глави 66 ЦК та норми про зберігання товару на товарному складі; якщо строк зберігання перевищує 90 днів, слід перевірити застосування спеціального Закону про сертифіковані товарні склади.

Правовідносини: регулювання відносин зберігання речей і товарів, у т.ч. зберігання на товарному складі та застосування спеціального закону при тривалому зберіганні.

В свою чергу, за змістом ч. 1 ст. 936 ЦК України договір зберігання належить до договорів про надання послуг і метою зберігання є забезпечення схоронності предмета зберігання, запобігання впливу на нього шкідливих факторів та усунення загрози присвоєння іншою особою. Користування річчю, яку передано на зберігання, не передбачається. Воно можливе за згодою поклажодавця або за необхідності забезпечення її схоронності (ст. 944 ЦК України). 6.2.4.…

КГС ВС (колегія — висновок не обов'язковий), постанова від 04.07.2018 у справі № 923/560/17, п. 6.2.6 · цитують у 51 рішеннях · текст рішення

Тезу сформульовано автоматично за мотивувальною частиною рішення; цитата наведена дослівно з тексту, а посилання веде рівно в той абзац, з якого її взято.