Ст. 586. Користування та розпоряджання предметом застави

Чинна редакція від 04.06.2017 · Кодекс України набрав чинності 01.01.2004

Книга П'ЯТА. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО → Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ → Глава 49. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ → § 6. Застава

1. Заставодавець має право користуватися предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі здобувати з нього плоди та доходи, якщо інше не встановлено договором і якщо це випливає із суті застави.

2. Заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.

{Частина друга статті 586 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1983-VIII від 23.03.2017 }

3. Заставодавець має право заповідати заставлене майно. Правочин, яким обмежується право заставодавця заповідати заставлене майно, є нікчемним.

4. Заставодержатель має право користуватися переданим йому предметом застави лише у випадках, встановлених договором. За договором на заставодержателя може бути покладений обов'язок здобувати з предмета застави плоди та доходи.

Редакції цієї статті

Тут лише ті дати, коли змінився текст саме цієї статті: редакції акта, які її не торкнулися, у список не потрапляють. Інколи зміна стосується не самої норми, а лише приміток про внесення змін — сторінка порівняння каже про це прямо.

Правові позиції Верховного Суду

Підвідомчість відкриття виконавчого провадження при зверненні стягнення на предмет застави визначається виходячи з суми, яка підлягає стягненню за рішенням суду (зазначеної в резолютивній частині або виконавчому документі); у випадку звернення стягнення на предмет застави підвідомчість має визначатися виходячи з вартості предмета застави, оскільки заставодавець відповідає перед заставодержателем винятково в межах вартості предмета застави.

Правовідносини: підвідомчість відкриття виконавчого провадження при зверненні стягнення на предмет застави (іпотеки)

Таким чином, необхідним є формування правового висновку для забезпечення сталості та єдності судової практики, тому Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьог…

Об'єднана палата ВС, постанова від 21.05.2021 у справі № 904/1201/15 · цитують у 8 рішеннях · текст рішення

Відсутність згоди заставодержателя на вчинення правочину з відчуження заставленого рухомого майна сама по собі є достатньою підставою для задоволення позову заставодержателя про визнання такого правочину недійсним.

Правовідносини: відчуження обтяженого рухомого майна; спори про недійсність правочинів щодо заставленого майна

Підставою для передачі справи № 910/3425/20 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду , колегія суддів зазначила необхідність відступити від вказаного вище висновку щодо застосування наведених положень Закону України "Про заставу" у подібних правовідносинах, оскільки вважає, що сама по собі обставина відсутності згоди заставодержателя на вчинення правочину з відчуження заставленого майна є достатньою підставою для задоволення позову заставодержателя про визнання такого правочину недійсним. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/3425/20 визнач…

Об'єднана палата ВС, постанова від 21.05.2021 у справі № 910/3425/20 · цитують у 7 рішеннях · текст рішення

Відсутність згоди заставодержателя свідчить про відсутність у заставодавця необхідного обсягу повноважень та про недотримання вимог, встановлених ст. 203 ЦК України, що робить правочин оспорюваним.

Правовідносини: умови дійсності правочинів при відчуженні заставленого майна; оспорюваність правочину заставодавцем або заінтересованою особою

Відповідно до ч. 2 ст. 586 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору) заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором. Норма аналогічного змісту містилась у ч. 2 ст. 17 Закону України «Про заставу», у редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору. Відтак, приписи ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу" та ч. 2 ст.…

Об'єднана палата ВС, постанова від 21.05.2021 у справі № 910/3425/20 · цитують у 7 рішеннях · текст рішення

Тезу сформульовано автоматично за мотивувальною частиною рішення; цитата наведена дослівно з тексту, а посилання веде рівно в той абзац, з якого її взято.