Книга ПЕРША. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ → Розділ IV. ПРАВОЧИНИ. ПРЕДСТАВНИЦТВО → Глава 16. ПРАВОЧИНИ → § 2. Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону
1. Правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.
2. Винна сторона (інша особа), яка застосувала фізичний або психічний тиск до другої сторони, зобов'язана відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Від висновку в цій справі відступили. Перевірте, чи стосується відступ саме тієї позиції, на яку збираєтеся послатися.
Від вказаного висновку Велика Палата Верховного Суду не відступила у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21).
Відсутність вольової дії (тому що особа не виявляла волі до вчинення правочину) відрізняється від випадків дефекту волі; якщо волевиявлення відсутнє — правочин не вчинений і правових наслідків за ним не виникає, тоді як наявне, але дефектне волевиявлення є підставою для визнання правочину недійсним.
Правовідносини: кваліфікація відсутності волевиявлення vs дефекту волі при оскарженні правочинів.
6.18. Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі. 6.19.…
Для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 ЦК необхідно встановити умисел представника (усвідомлення вчинення правочину всупереч інтересам довірителя та бажання або свідоме допущення настання негативних наслідків), наявність домовленості представника з другою стороною та настання через це несприятливих наслідків для довірителя.
Правовідносини: визнання недійсним правочину, вчиненого представником юридичної особи внаслідок зловмисної домовленості
6.7. Частина третя статті 203 ЦК України визначає загальні вимоги до волевиявлення учасника правочину, яке повинне відповідати внутрішній волі та бути вільним від факторів, що викривляють уявлення особи про зміст правочину при формуванні її волевиявлення чи створюють хибне бачення існування та змісту волевиявлення. Підстави недійсності правочинів, коли внутрішня воля особи не відповідає правовим наслідкам укладеного правочину, визначено у статтях 229 - 233 ЦК України. 6.8. Відповідно до частини першої статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.…
У разі коли волевиявлення учасника зафіксовано в належній формі але не відповідає його дійсній волі — правочин підлягає визнанню недійсним за правилами про дефект волі; навпаки, якщо сторона взагалі не виявляла волі до вчинення правочину, такий правочин не вчинений і наслідки недійсності до нього не застосовуються.
Правовідносини: регулювання недійсності правочинів та розмежування недійсності і неукладеності
54. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу загальних приписів статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України, а також спеціальних правил статей 229-233 цього Кодексу про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини. 55.…
Дублікат договору є лише відтворенням змісту оригіналу документа і сам по собі не є правочином; його видача не встановлює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов'язків, тому судом не передбачено визнання недійсним дубліката чи копії документа як правочину.
Правовідносини: спори про оскарження правомочності видачі дубліката нотаріусом та вимоги, що залежать від недійсності цього дубліката (наприклад, скасування реєстрації права власності)
За положеннями частин першої, третьої статті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.…
Ч.4 ст.1254 ЦК застосовується тільки якщо новий заповіт визнано недійсним через дефект волі заповідача (ст.225 ЦК) або під впливом насильства (ст.231 ЦК); ця норма визначає наслідки недійсності оспорюваного заповіту і не регулює правових наслідків нікчемності заповіту, тому при нікчемності наступного заповіту питання «відновлення» попереднього заповіту не виникає, а аналогія закону тут непридатна.
Правовідносини: регулювання наслідків недійсності заповіту (відновлення чи скасування попереднього заповіту)
Згідно з частиною четвертою статті 1254 ЦК України, якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу. Тлумачення вказаних норм свідчить, що: - частина четверта статті 1254 ЦК України стосується тільки тих випадків, за яких новий заповіт визнано недійсним через дефект волі заповідача на підставі статті 225 ЦК України (заповідач у момент вчинення заповіту не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними) чи статті 231 ЦК України (заповіт вчинено під впливом насильства), дія попереднього заповіту відновлюється; - частина четверта статті 1254 ЦК України …
Для визнання правочину недійсним на підставі статті 231 ЦК позивач має довести: 1) факт застосування до нього фізичного або психологічного тиску з боку іншої особи; 2) що правочин вчинено проти його справжньої волі; 3) причинний зв'язок між тиском і вчиненням правочину; при цьому «насильство» може виражатися в незаконних, але не обов’язково злочинних діях, а «погроза» є виключно психічним впливом і може бути підставою для визнання правочину недійсним, якщо відмова спричинила б шкоду законним інтересам.
Правовідносини: застосування ст.231 ЦК при оскарженні правочинів, укладених під впливом насильства або погрози.
84. Для визнання правочину недійсним на підставі статті 231 ЦК України позивач має довести: 1) факт застосування до нього (до потерпілої сторони правочину) фізичного чи психологічного тиску з боку іншої сторони чи з боку третьої особи; 2) вчинення правочину проти своєї справжньої волі; 3) наявність причинного зв`язку між фізичним або психологічним тиском і вчиненням правочину, який оспорюється. 85. При вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (стаття 231 ЦК України), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов`язково злочинних діях.…