Ст. 230. Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману

Чинна редакція від 16.01.2003 · Кодекс України набрав чинності 01.01.2004

Книга ПЕРША. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ → Розділ IV. ПРАВОЧИНИ. ПРЕДСТАВНИЦТВО → Глава 16. ПРАВОЧИНИ → § 2. Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону

1. Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

2. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Правові позиції Верховного Суду

Від висновку в цій справі відступили. Перевірте, чи стосується відступ саме тієї позиції, на яку збираєтеся послатися.

Відсутність вольової дії (тому що особа не виявляла волі до вчинення правочину) відрізняється від випадків дефекту волі; якщо волевиявлення відсутнє — правочин не вчинений і правових наслідків за ним не виникає, тоді як наявне, але дефектне волевиявлення є підставою для визнання правочину недійсним.

Правовідносини: кваліфікація відсутності волевиявлення vs дефекту волі при оскарженні правочинів.

6.18. Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі. 6.19.…

Велика Палата ВС, постанова від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц, п. 6.18, 6.19, 6.20, 6.21 · цитують у 287 рішеннях · текст рішення

Для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 ЦК необхідно встановити умисел представника (усвідомлення вчинення правочину всупереч інтересам довірителя та бажання або свідоме допущення настання негативних наслідків), наявність домовленості представника з другою стороною та настання через це несприятливих наслідків для довірителя.

Правовідносини: визнання недійсним правочину, вчиненого представником юридичної особи внаслідок зловмисної домовленості

6.7. Частина третя статті 203 ЦК України визначає загальні вимоги до волевиявлення учасника правочину, яке повинне відповідати внутрішній волі та бути вільним від факторів, що викривляють уявлення особи про зміст правочину при формуванні її волевиявлення чи створюють хибне бачення існування та змісту волевиявлення. Підстави недійсності правочинів, коли внутрішня воля особи не відповідає правовим наслідкам укладеного правочину, визначено у статтях 229 - 233 ЦК України. 6.8. Відповідно до частини першої статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.…

Велика Палата ВС, постанова від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, п. 6.7, 6.8, 6.9 · цитують у 282 рішеннях · текст рішення

У разі коли волевиявлення учасника зафіксовано в належній формі але не відповідає його дійсній волі — правочин підлягає визнанню недійсним за правилами про дефект волі; навпаки, якщо сторона взагалі не виявляла волі до вчинення правочину, такий правочин не вчинений і наслідки недійсності до нього не застосовуються.

Правовідносини: регулювання недійсності правочинів та розмежування недійсності і неукладеності

54. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу загальних приписів статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України, а також спеціальних правил статей 229-233 цього Кодексу про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини. 55.…

Велика Палата ВС, постанова від 13.05.2026 у справі № 456/252/22, п. 54, 55, 56, 57 · цитують у 50 рішеннях · текст рішення

Дублікат договору є лише відтворенням змісту оригіналу документа і сам по собі не є правочином; його видача не встановлює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов'язків, тому судом не передбачено визнання недійсним дубліката чи копії документа як правочину.

Правовідносини: спори про оскарження правомочності видачі дубліката нотаріусом та вимоги, що залежать від недійсності цього дубліката (наприклад, скасування реєстрації права власності)

За положеннями частин першої, третьої статті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.…

Велика Палата ВС, постанова від 14.11.2018 у справі № 161/3245/15-ц · цитують у 32 рішеннях · текст рішення

Обман (ст. 230 ЦК) — це умисне введення в оману щодо обставин істотного значення; при обмані має бути умисел другої сторони, обман стосується лише істотних обставин, а позивач як сторона, яка діяла під впливом обману, має довести: (1) неправдивість істотних обставин; (2) що їх наявність не відповідає його волі укладати правочин; (3) що невідповідність викликана умисними діями контрагента.

Правовідносини: оспорювання правочинів, визнання договору (зокрема договору оренди землі) недійсним; доказування умисного введення в оману при укладенні договорів

Тлумачення статті 230 ЦК України дозволяє зробити висновок, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, не вигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин.…

Другої судової палати ВС, постанова від 04.09.2019 у справі № 133/784/18 · текст рішення

Обман як підстава недійсності правочину має доводитися позивачем; для визнання правочину вчиненим внаслідок обману необхідно довести: (1) наявність обставин, що не відповідають дійсності, але є істотними для правочину; (2) що їх наявність не відповідала волі позивача перебувати у відносинах, породжених правочином; (3) що невідповідність дійсності спричинена умисними діями іншої сторони, причому наявність умислу вводити в оману є неодмінною умовою кваліфікації недійсності.

Правовідносини: недійсність правочину через обман; доказування елементів обману

Встановлення у недобросовісної сторони наявності умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину. Обман має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

КЦС ВС (колегія — висновок не обов'язковий), постанова від 04.12.2019 у справі № 635/8395/15-ц · цитують у 83 рішеннях · текст рішення

Тезу сформульовано автоматично за мотивувальною частиною рішення; цитата наведена дослівно з тексту, а посилання веде рівно в той абзац, з якого її взято.

Рішення, де статтю названо у висновках

Наведено рішення, у яких статтю названо в розділі «Висновки щодо застосування норм права». Джерело — Єдиний державний реєстр судових рішень (відкриті дані, CC BY).