1. Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
2. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.
Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.
Тут лише ті дати, коли змінився текст саме цієї статті: редакції акта, які її не торкнулися, у список не потрапляють. Інколи зміна стосується не самої норми, а лише приміток про внесення змін — сторінка порівняння каже про це прямо.
Правові позиції Верховного Суду
Від висновку в цій справі відступили. Перевірте, чи стосується відступ саме тієї позиції, на яку збираєтеся послатися.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, постанова від 23.11.2022 у справі № 708/291/18 — текст
Від вказаного висновку Велика Палата Верховного Суду не відступила у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21).
Відсутність вольової дії (тому що особа не виявляла волі до вчинення правочину) відрізняється від випадків дефекту волі; якщо волевиявлення відсутнє — правочин не вчинений і правових наслідків за ним не виникає, тоді як наявне, але дефектне волевиявлення є підставою для визнання правочину недійсним.
Правовідносини: кваліфікація відсутності волевиявлення vs дефекту волі при оскарженні правочинів.
6.18. Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.
6.19.…
Велика Палата ВС, постанова від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц, п. 6.18, 6.19, 6.20, 6.21 · цитують у 287 рішеннях · текст рішення
Для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 ЦК необхідно встановити умисел представника (усвідомлення вчинення правочину всупереч інтересам довірителя та бажання або свідоме допущення настання негативних наслідків), наявність домовленості представника з другою стороною та настання через це несприятливих наслідків для довірителя.
Правовідносини: визнання недійсним правочину, вчиненого представником юридичної особи внаслідок зловмисної домовленості
6.7. Частина третя статті 203 ЦК України визначає загальні вимоги до волевиявлення учасника правочину, яке повинне відповідати внутрішній волі та бути вільним від факторів, що викривляють уявлення особи про зміст правочину при формуванні її волевиявлення чи створюють хибне бачення існування та змісту волевиявлення. Підстави недійсності правочинів, коли внутрішня воля особи не відповідає правовим наслідкам укладеного правочину, визначено у статтях 229 - 233 ЦК України.
6.8. Відповідно до частини першої статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.…
Велика Палата ВС, постанова від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, п. 6.7, 6.8, 6.9 · цитують у 282 рішеннях · текст рішення
У разі коли волевиявлення учасника зафіксовано в належній формі але не відповідає його дійсній волі — правочин підлягає визнанню недійсним за правилами про дефект волі; навпаки, якщо сторона взагалі не виявляла волі до вчинення правочину, такий правочин не вчинений і наслідки недійсності до нього не застосовуються.
Правовідносини: регулювання недійсності правочинів та розмежування недійсності і неукладеності
54. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу загальних приписів статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України, а також спеціальних правил статей 229-233 цього Кодексу про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
55.…
Велика Палата ВС, постанова від 13.05.2026 у справі № 456/252/22, п. 54, 55, 56, 57 · цитують у 50 рішеннях · текст рішення
Дублікат договору є лише відтворенням змісту оригіналу документа і сам по собі не є правочином; його видача не встановлює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов'язків, тому судом не передбачено визнання недійсним дубліката чи копії документа як правочину.
Правовідносини: спори про оскарження правомочності видачі дубліката нотаріусом та вимоги, що залежать від недійсності цього дубліката (наприклад, скасування реєстрації права власності)
За положеннями частин першої, третьої статті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.…
Велика Палата ВС, постанова від 14.11.2018 у справі № 161/3245/15-ц · цитують у 32 рішеннях · текст рішення
Обман як підстава недійсності правочину має доводитися позивачем; для визнання правочину вчиненим внаслідок обману необхідно довести: (1) наявність обставин, що не відповідають дійсності, але є істотними для правочину; (2) що їх наявність не відповідала волі позивача перебувати у відносинах, породжених правочином; (3) що невідповідність дійсності спричинена умисними діями іншої сторони, причому наявність умислу вводити в оману є неодмінною умовою кваліфікації недійсності.
Правовідносини: недійсність правочину через обман; доказування елементів обману
Встановлення у недобросовісної сторони наявності умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину.
Обман має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману.
Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.
КЦС ВС (колегія — висновок не обов'язковий), постанова від 04.12.2019 у справі № 635/8395/15-ц · цитують у 83 рішеннях · текст рішення
Під помилкою (ст. 229 ЦК) розуміється хибне уявлення особи про природу або елементи вчиненого правочину; закон надає істотне значення помилці щодо природи правочину, прав і обов'язків сторін та властивостей речі; особа, яка посилається на помилку як підставу недійсності, повинна довести фактичну наявність помилки та її істотність. Природа правочину — його сутність, що відокремлює його від інших правочинів, зокрема характеризується оплатністю/безоплатністю та правовими наслідками вчинення правочину.
Правовідносини: спори про недійсність правочину у зв'язку з помилкою щодо природи правочину, прав/обов'язків сторін або властивостей речі.
Аналіз статті 229 ЦК України дозволяє стверджувати, що під помилкою розуміється неправильне, помилкове, таке, що не відповідає дійсності уявлення особи про природу чи елементи вчинюваного нею правочину. Законодавець надає істотне значення помилці щодо: природи правочину; прав та обов'язків сторін; властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність; властивостей і якостей речі, які значно знижують можливість використання за цільовим призначенням.…
КЦС ВС (колегія — висновок не обов'язковий), постанова від 03.10.2018 у справі № 759/17065/14-ц · цитують у 81 рішеннях · текст рішення
Тезу сформульовано автоматично за мотивувальною частиною рішення; цитата наведена дослівно з тексту, а посилання веде рівно в той абзац, з якого її взято.
Ми використовуємо Google Analytics, щоб бачити, якими сторінками користуються.
Без вашої згоди аналітика не запускається і жодних файлів cookie не встановлює.
Докладніше — у політиці конфіденційності.