1. Відшкодування, зазначене у статті 2(1), надається за заявою оподатковуваної особи. Держави-члени повинні визначити порядок подання заяв, включно з часовими обмеженнями щодо їх подання, період, який мають охоплювати заяви, компетентний орган, відповідальний за прийняття заяв, та мінімальні суми, стосовно яких заяви можуть бути подані. Вони також повинні визначити механізми відшкодування, включно з часовими обмеженнями щодо його здійснення. Вони повинні покласти на заявника такі обов’язки, які є необхідними для визначення того, чи є заява обґрунтованою, та для уникнення шахрайства, зокрема, обов’язок надавати докази того, що заявник здійснює господарську діяльність відповідно до статті 4(1) Директиви 77/388/ЄЕС. Заявник повинен засвідчити у заяві в письмовій формі, що протягом встановленого періоду він не здійснював жодних операцій, які не відповідають умовам, передбаченим у пункті 1 статті 1 цієї Директиви.
2. Відшкодування не можуть надаватися на умовах, які є більш сприятливими порівняно з умовами, що застосовуються до оподатковуваних осіб Співтовариства.