СУДОВА КОЛЕГІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 28.10.76 м. Київ
(Витяг)
Вироком судової колегії Київського міського суду Г. засуджено за статтями 19, 86-1 КК України ( 2001-05 ). Він визнаний винним у заздалегідь обіцяному приховуванні розкрадання в особливо великому розмірі, тобто в пособництві у вчиненні цього злочину, за таких обставин. Г. познайомився з П., котра працювала інженером-технологом у ресторані, і підтримував з нею певні стосунки. У цей період разом з іншими особами вона вчинювала розкрадання державних коштів у особливо великому розмірі. З метою приховання цього П. за домовленістю з Г. передавала йому для внесення на пред'явницькі рахунки у ощадних касах десятки тисяч карбованців, що він і робив.
У касаційних скаргах засуджений Г. і його адвокат твердили, що вирок грунтується на недостовірних доказах, через що просили його скасувати, а справу провадженням закрити з огляду на те, що вкладені на пред'явницькі рахунки гроші належать Г. особисто, оскільки він одержав їх від батька перед смертю останнього.
Судова колегія Верховного Суду України залишила скарги без задоволення.
Суд обгрунтовано дійшов висновку, що Г., знаючи про вчинювані П. розкрадання, з метою приховання викраденого систематично вкладав грошові суми, які вона йому передавала, на пред'явницькі рахунки, а ощадні книжки передавав П.
У судовому засіданні встановлено, що пред'явницькі рахунки належать П., яка за вироком, що набрав чинності, засуджена за розкрадання державних коштів у особливо великих розмірах. Оформлені ці документи в період активної злочинної діяльності П., саме тоді, коли нею, згідно з вироком, було викрадено більше коштів, ніж внесено на пред'явницькі рахунки. В справі також встановлено, що гроші на рахунки вкладав Г., причому багаторазово.
Це підтверджується зібраними в справі доказами. Так, з показань свідка Г-ої видно, що П. дала їй на зберігання два контрольних листи до ощадних книжок на пред'явника. Висновок криміналістичної експертизи почерку засвідчив, що ордери про здавання грошей на рахунок виконано Г. Що пред'явницькі рахунки належать П., свідчить і те, що, як встановлено судом, цими рахунками фактично розпоряджалася вона.
Твердження у касаційних скаргах, що на рахунках зберігались кошти, одержані Г. від батька, є неспроможними, оскільки вони спростовуються наявними в справі доказами. Зокрема, допитані в судовому засіданні брат і сестра засудженого, а також інші свідки показали, що багато років у батька засудженого були обмежені доходи і що він не мав будь-яких заощаджень.
Факти спільного користування Г. і П. пред'явницькими рахунками, зберігання П. контрольних листів до рахунків, а потім передача їх нею на зберігання іншим особам, а також та обставина, що всі рахунки оформлені в період активної злочинної діяльності П. внаслідок якої вона одержала незаконним шляхом більш значні суми, ніж було здано Г. у ощадні каси, - усе це свідчить, що Г. здавав на зберігання гроші, одержані від П., і при цьому знав, що здобуті вони злочинним шляхом, а саме: внаслідок розкрадання.
Отже, систематичне внесення у ощадні каси на пред'явника грошових сум, які завідомо викрадалися іншою особою з державного підприємства, правильно кваліфіковано судом за статтями 19, 86-1 КК України ( 2001-05 ) як наперед обіцяне приховування, тобто співучасть у розкраданні державного майна у особливо великих розмірах, оскільки ці дії давали розкрадачеві підставу розраховувати на сприяння у прихованні викраденого.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 4, 1993 р.