СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 18.01.2001
(Витяг)
Вироком судової колегії в кримінальних справах Київського обласного суду від 17 жовтня 2000 р. Б. засуджено за ч. 3 ст. 142 КК ( 2001-05 ) на сім років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії посиленого режиму з конфіскацією всього особистого майна.
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах цього ж суду від 5 грудня 2000 р. у відновленні строку на оскарження зазначеного вироку засудженому відмовлено.
Суд визнав, що Б. одержав копію вироку 24 жовтня 2000 р., а касаційну скаргу подав лише 21 листопада того ж року, тому його клопотання від 17 листопада 2000 р. про відновлення пропущеного строку на оскарження вироку задоволенню не підлягає.
Розглянувши окрему скаргу засудженого та перевіривши матеріали справи, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Вирішуючи клопотання засудженого про відновлення строку на касаційне оскарження вироку і зосередившись лише на з'ясуванні вимог закону щодо цього строку, суд залишив поза увагою порядок такого оскарження.
За змістом ст. 348 КПК ( 1003-05 ), яка визначає порядок касаційного оскарження, вирок суду може бути оскаржений учасником судового розгляду за своїм бажанням. При цьому кримінально-процесуальний закон не встановлює ніяких спеціальних вимог щодо форми і змісту касаційної скарги.
Засуджений Б., як убачається із заяви від 24 жовтня 2000 р., звертаючись до суду із проханням ознайомити його з протоколом судового засідання, виклав і свою незгоду з вироком від 17 жовтня того ж року, тобто фактично скористався правом касації і в передбачений законом строк оскаржив судовий вирок.
Суд же, замість того, щоб виконати вимоги статей 348, 349 КПК ( 1003-05 ) і направити кримінальну справу касаційній інстанції для перевірки законності та обгрунтованості постановленого вироку, розглянув лише касаційну скаргу засудженого від 21 листопада 2000 р., що надійшла після ознайомлення його з протоколом судового засідання, і незважаючи на те, що цього разу Б., по суті, надіслав до суду доповнення до попередньої скарги, розцінив їх як касаційну скаргу, подану з пропуском без поважних причин строку на її подання, і через це відмовив йому у відновленні останнього. Тим самим суд необгрунтовано позбавив засудженого можливості скористатися правом касаційного оскарження вироку.
Враховуючи наведене, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України окрему скаргу засудженого задовольнила, ухвалу судової колегії в кримінальних справах Київського обласного суду від 5 грудня 2000 р. про відмову Б. у відновленні строку на оскарження вироку від 17 жовтня 2000 р. скасувала як незаконну, а кримінальну справу повернула до суду для виконання вимог статей 348, 349, 358 КПК ( 1003-05 ).
"Вісник Верховного Суду України", N 5, вересень - жовтень, 2001 р.