ПРЕЗИДІЯ ПОЛТАВСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ
ПОСТАНОВА
30.11.76
(Витяг)
Житлово-експлуатаційна контора N 6 Полтавського міськвиконкому пред'явила позов до подружжя Б. про виселення. Позивач зазначав, що 29 березня 1976 р. батькові Б. на сім'ю з п'яти осіб, до складу якої входили й відповідачі, надано трикімнатну квартиру площею 49 кв. м. Проте до неї перейшли проживати лише три члени сім'ї, а відповідачі залишились у двокімнатній квартирі, яку займала вся сім'я.
Посилаючись на те, що наймач при одержанні ордера зобов'язувався звільнити квартиру, позивач просив виселити з неї відповідачів.
Рішенням Київського районного народного суду м. Полтави від 28 травня 1976 р. позов задоволено. Ухвалою судової колегії Полтавського обласного суду від 24 червня 1976 р. рішення залишене без змін.
У протесті Голови Верховного Суду УРСР ставиться питання про скасування зазначених судових рішень і направлення справи на новий розгляд.
Протест підлягає задоволенню з таких підстав. Постановляючи рішення про виселення Б., народний суд виходив з того, що наймачу надано квартиру на сім'ю з п'яти осіб, в тому числі на відповідачів. Останніх включено в ордер на квартиру і тому разом з іншими членами сім'ї вони зобов'язані звільнити жилплощу, замість якої надано нову квартиру.
З такими висновками погодилась і судова колегія обласного суду. Однак, цей висновок суду грунтується на недостатньо досліджених матеріалах справи.
Відповідно до чинного законодавства при наданні наймачеві іншого жилого приміщення до нього переселяються і члени сім'ї, якщо вони включені в ордер і дали письмову згоду на проживання в цьому приміщенні, або коли за обставинами справи безспірно встановлено, що ними була висловлена згода звільнити займане приміщення.
Відповідачі в судовому засіданні пояснювали, що вони не погоджувалися на переселення в надане наймачу Б. приміщення, після одруження жили окремою від нього сім'єю в ізольованій частині квартири і ставили питання про відкриття на них самостійного особового рахунку. Наймач Б., який брав участь у справі як третя особа, представив суду заяву, з якою звертався до місцевого комітету профспілки. В цій заяві також вказано, що його дочка з чоловіком становили окрему сім'ю. З матеріалів справи видно, що з цього виходив і місцевий комітет профспілки, вирішуючи питання про надання Б. двокімнатної квартири на сім'ю з трьох осіб.
В порушення статей 15, 30, 62 ЦПК ( 1501-06 ) суд наведеним обставинам належної оцінки не дав; питання про те, чи була згода відповідачів на переселення у надану квартиру, не з'ясував, не витребував заяви Б. та інших документів на одержання жилої площі, не перевірив, у зв'язку з чим Б. надано трикімнатну, а не двокімнатну квартиру, як це вирішував місцевий комітет профспілки.
На підставі наведеного президія постановила протест Голови Верховного Суду УРСР задовольнити. Рішення Київського районного народного суду м. Полтави від 28 травня 1976 р. і ухвалу судової колегії Полтавського обласного суду від 24 червня 1976 р. скасувати, а справу направити до народного суду на новий розгляд в іншому складі суду.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 2, 1995 р.