СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 14.02.96
Суд поновив позивача у членах колективного сільськогосподарського підприємства і на роботі, оскільки прогул без поважних причин, за який його було звільнено з роботи і виключено з членів цього підприємства, не підтверджений доказами
(Витяг)
У липні 1994 р. Д. пред'явив позов до колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП) "Бакшанське" Савранського району Одеської області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позивач зазначав, що в КСП "Бакшанське" (раніше - колгосп "Росія") він працював з 1954 р. - спочатку трактористом, а потім водієм автомобіля. У 1991 р. його було незаконно звільнено з роботи за прогули, але за протестом прокурора поновлено на роботі, оскільки прогулів він не вчиняв. 11 квітня 1994 р. рішенням правління КСП його було повторно звільнено з роботи за прогули, вчинені у березні того ж року.
Посилаючись на те, що прогулів він не вчиняв, а з роботи його звільнено у зв'язку з неприязними стосунками з головою КСП, Д. просив суд поновити його на роботі та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу. У подальшому позивач доповнив свої вимоги вимогою визнати незаконним рішення про виключення його з членів КСП.
Справа розглядалася судами неодноразово. Останнім рішенням судової колегії в цивільних справах Одеського обласного суду від 27 квітня 1995 р. позов задоволено.
У касаційній скарзі КСП "Бакшанське" просило скасувати рішення суду як таке, що не відповідає вимогам закону та дійсним обставинам справи. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України визнала, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як установлено судом, Д. з 1954 р. був членом колгоспу "Росія", де працював трактористом, а згодом водієм. У червні 1992 р. рішенням загальних зборів членів цього колгоспу на його базі було створено колективне сільськогосподарське підприємство, членом якого став і позивач, котрий продовжував працювати водієм.
11 квітня 1994 р. рішенням правління підприємства Д. було звільнено з посади водія за прогули без поважних причин, вчинені в березні того ж року, а рішенням зборів уповноважених від 5 травня 1995 р. виключено з членів КСП з тих самих підстав.
Як видно з табеля обліку робочого часу, позивач відпрацював у березні 1994 р. лише п'ять робочих днів. Проте суд встановив, що в зазначений період через відсутність пального та фінансові труднощі частина належних КСП автомашин, у тому числі й та, на якій працював Д., не використовувалась. Незважаючи на це, позивач продовжував виходити на роботу та звертався до завідуючого гаражем з приводу надання роботи.
Ці обставини підтверджуються поясненнями ряду осіб: голови правління КСП О., притягнутого до участі у справі як третя особа, про те, що в березні 1994 р. у зв'язку з відсутністю пального мали місце простої в роботі автотранспорту, тому не було необхідності використовувати автомашину позивача; допитаних у судовому засіданні свідків Р., Н., К., які показали, що позивач прогулів не вчиняв і виходив на роботу, хоча його нею не забезпечували, а також письмовими поясненнями Н. та Н-ка, випискою із протоколу засідання КТС від 5 липня 1994 р., листом прокуратури Савранського району та іншими матеріалами справи.
При цьому суд дав належну оцінку табелю обліку робочого часу за березень 1994 р., оскільки наявні в ньому відомості про вчинені позивачем прогули спростовуються показаннями свідка Р-го - завідуючого гаражем, який складав цей документ, а також наведеними вище доказами.
Крім того, на порушення п. 20 Правил внутрішнього трудового розпорядку КСП "Бакшанське" відповідач не витребував від Д. пояснення у письмовій формі про причини відсутності на роботі, що в даному разі є обов'язковим.
За таких обставин судова колегія обласного суду дійшла обгрунтованого висновку про те, що виключення Д. із членів КСП є незаконним, і правильно поновила його на роботі, стягнувши на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Суд повно і всебічно з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним у ній доказам. Отже, підстав для задоволення скарги немає.
Посилання у скарзі на те, що позивача було звільнено з роботи за прогули, які мали місце й у квітні 1994 р., не заслуговують на увагу, оскільки, як свідчать матеріали справи, його звільнено за прогули, вчинені у березні того ж року. Це підтвердив у судовому засіданні і представник КСП.
Виходячи з наведеного судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу КСП "Бакшанське" залишила без задоволення, а рішення судової колегії обласного суду - без змін.
"Вісник Верховного Суду України", N 2, 1996 р.