Врегулювання спорів
1. Сторони врегульовують будь-який спір між ними стосовно тлумачення або застосування цієї Конвенції шляхом переговорів або іншими мирними засобами за власним вибором.
2. Під час ратифікації, прийняття, схвалення цієї Конвенції чи приєднанні до неї, чи будь-коли після цього, будь-яка Сторона, яка не є реґіональною організацією економічної інтеграції, може надіслати Депозитарієві письмову заяву про те, що стосовно будь-якого спору, що стосується тлумачення чи застосування цієї Конвенції, вона визнає одне чи обидва з викладених нижче способів урегулювання спору як обов'язкові стосовно будь-якої Сторони, що приймає на себе такі самі зобов'язання:
a) арбітраж відповідно до процедур, які мають бути по можливості швидше прийняті Конференцією Сторін і включені до додатка;
b) передачу спору до Міжнародного Суду.
3. Сторона, що є реґіональною організацією економічної інтеграції, може зробити подібну заяву стосовно арбітражу відповідно до процедури, зазначеної в підпункті "a" пункту 2.
4. Заява, зроблена відповідно до пункту 2 або пункту 3, залишається чинною до закінчення строку дії відповідно до її умов або до завершення трьох місяців після здачі на зберігання Депозитарієві письмового повідомлення про її анулювання.
5. Закінчення строку дії заяви, повідомлення про анулювання або нова заява жодним чином не впливають на судочинство до арбітражного розгляду або розгляду в Міжнародному Суді, якщо сторони спору не домовилися про інше.
6. Якщо сторони спору не погодилися відповідно до пункту 2 на ту саму чи будь-яку з процедур, та якщо вони не змогли врегулювати свій спір протягом дванадцяти місяців після надіслання однією стороною іншій стороні повідомлення про існування спору між ними, такий спір, на прохання будь-якої сторони спору, передається на розгляд погоджувальної комісії. Погоджувальна комісія готує доповідь з рекомендаціями. Додаткові процедури, що стосуються погоджувальної комісії, уключаються до додатка, який буде затверджено Конференцією Сторін не пізніше, ніж на її другій нараді.