Інформування, підвищення обізнаності й освіта громадськості
1. Кожна Сторона в межах своїх можливостей надає підтримку й сприяє:
a) підвищенню обізнаності своїх директивних і керівних органів з питань стійких органічних забруднювачів;
b) забезпеченню громадськості всією наявною інформацією про стійкі органічні забруднювачі з урахуванням пункту 5 статті 9;
c) розробленню й здійсненню навчальних програм і програм підвищення обізнаності громадськості, особливо для жінок, дітей і найменш освічених осіб, з питань стійких органічних забруднювачів, а також їхніх наслідків для здоров'я й навколишнього природного середовища та їхніх альтернатив;
d) участі громадськості в розв'язанні питань, що стосуються стійких органічних забруднювачів та їхнього впливу на здоров'я й навколишнє природне середовище, а також розробленню відповідних заходів реагування, у тому числі створенню можливостей для забезпечення на національному рівні внеску для здійснення цієї Конвенції;
e) підготовці робочих, наукових, викладацьких, технічних і управлінських кадрів;
f) підготовці на національному й міжнародному рівнях матеріалів з питань освіти та обізнаності громадськості та обміну ними; і
g) розробленню й здійсненню освітніх і навчальних програм на національному й міжнародному рівнях.
2. Кожна Сторона в межах своїх можливостей забезпечує, щоб громадськість мала доступ до суспільної інформації, згаданої в пункті 1, а також щоб ця інформація регулярно оновлювалася.
3. Кожна Сторона в межах своїх можливостей заохочує промислових і професійних користувачів надавати підтримку й сприяти забезпеченню інформацією, зазначеною в пункті 1, на національному і, там, де це доцільно, субреґіональному, реґіональному й глобальному рівнях.
4. Забезпечуючи інформацію про стійкі органічні забруднювачі та їхні альтернативи, Сторони можуть використовувати форми даних з питань безпеки, доповіді, засоби масової інформації та інші засоби зв'язку й можуть створювати інформаційні центри на національному й реґіональному рівнях.
5. Кожна Сторона сприятливо розглядає питання про створення механізмів, таких як реєстри викидів і перенесення забруднювачів, для збирання й поширення інформації стосовно розрахункових показників щорічних обсягів хімічних речовин, наведених у додатках A, B чи C, які викидаються або видаляються.