1. Суд, завдання якого полягає у вирішенні відповідно до міжнародного права спорів, що передаються до нього, застосовує:
a) міжнародні конвенції, загальні чи спеціальні, що встановлюють норми, прямо визнані сторонами спору;
b) міжнародний звичай як доказ загальної практики, визнаної як право;
c) загальні принципи права, визнані цивілізованими націями;
d) з урахуванням положень статті 59, судові рішення та доктрини найбільш кваліфікованих фахівців з публічного права різних країн як допоміжні засоби для визначення норм права.
2. Це положення не обмежує повноваження Суду вирішувати справу ex aequo et bono, якщо сторони на це погодяться.