"Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню".
45. Суд, розглянувши ці скарги заявника, вважає, що у світлі всіх матеріалів, наданих Суду, та в тій мірі, в якій він є повноважним їх досліджувати, ці скарги не містять будь-яких ознак порушень прав та свобод, зазначених в Конвенції ( 995_004 ) та протоколах до неї.
IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
46. У статті 41 Конвенції ( 995_004 ) зазначено:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції ( 995_004 ) або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
47. Заявник повідомив Суду, що він заплатив близько 5000 доларів США за послуги адвоката під час національного провадження, а його родичі витрачали від 300 до 400 доларів США кожного місяця на посилки, які передавали йому в тюрму. Він вимагав відшкодування шкоди, завданої його здоров'ю та здоров'ю його сім'ї внаслідок його ув'язнення, не надавши жодних конкретних даних на підтвердження вимоги.
48. Уряд стверджував, що ці вимоги не стосувались справи і були необґрунтованими.
49. Суд не знаходить причинного зв'язку між встановленим порушенням та стверджуваною матеріальною шкодою. Він не може вдаватись до прогнозів щодо результату розгляду справи, який міг би бути, якби він відповідав вимогам пунктів 1 та 3 (d) статті 6 Конвенції ( 995_004 ). Таким чином, Суд відхиляє ці вимоги заявника (див. зазначене вище рішення у справі "Лука проти Італії" (Luca v. Italy), N 33354/96, п. 48, а також "Коме та інші проти Бельгії" (Coeme and Others v. Belgium) [GC], NN 32492/96, 2547/96, 32548/96, 33209/96 та 33210/96, п. 155, ECHR 2000-VII).
50. Більш того, стосовно вимог заявника щодо відшкодування моральної шкоди, Суд, беручи до уваги обставини справи, вважає, що встановлення порушення саме по собі становить достатню сатисфакцію.
51. Що стосуєтеся судових витрат, то заявник не заявляв будь-яких конкретних вимог, однак вказав суму, яку він нібито витратив на представництво. Однак жодними документами не підтвердив своїх вимог. Таким чином, навіть якщо допустити, що заявлені заявником вимоги можуть розцінюватись як вимоги по відшкодуванню судових витрат, Суд нагадує, що відповідно до його практики заявник має право на відшкодування судових витрат лише у тому разі, якщо він продемонструє, що ці витрати були необхідними та дійсно понесеними, а їх розмір був розумним. У цій справі, з огляду на інформацію, надану Суду, та на зазначені вище критерії, Суд грошового відшкодування не присуджує.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує скаргу заявника за пунктами 1 та 3 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) щодо позбавлення його можливості допитати свідка пана С. прийнятною, а решту заяви - неприйнятною;
2. Постановляє, що у цій справі було порушення пунктів 1 та 3 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Постановляє, що встановлення порушення саме по собі становить достатню справедливу сатисфакцію завданої заявнику моральної шкоди;
4. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою і повідомлено в письмовій формі 24 квітня 2008 року згідно з пунктами 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар К.ВЕСТЕРДІК (С.Westerdiek)
Голова П.ЛОРЕНЦЕН (P.Lorenzen)