"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."
17. Уряд стверджує, що заявник не використав усі засоби захисту на національному рівні, оскільки він не тільки не оскаржив рішення від 29 листопада 2004 року, але й не подав заяви до Господарського суду Дніпропетровської області, щоб бути включеним в список кредиторів ДЗМД в ході провадження про банкрутство останнього. Уряд вважає, що заяву має бути визнано неприйнятною або викреслено з реєстру справ.
18. Суд нагадує, він уже неодноразово заперечував аналогічні зауваження Уряду у справах, подібних до цієї (див. "Гаркуша проти України" ( 974_007 ), N 4629/03, пп. 18-19, від 13 грудня 2005 року), та не бачить підстав дійти протилежного висновку в цій справі.
19. Суд робить висновок про те, що скарги заявника стосуються серйозних питань фактів та права відповідно до Конвенції ( 995_004 ), визначення яких вимагає розгляду заяви по суті. Суд не бачить причин визнати дані скарги неприйнятними.
Б. Інші скарги
20. Заявник також скаржиться на порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ), а саме: на несправедливість, результат та тривалість процесу проти виконавчої служби.
21. Таким чином, оскільки заявник скаржився на результат та несправедливість вищезгаданого процесу, Суд зазначає, що він не оскаржував рішення від 29 листопада 2004 року до апеляційного суду Дніпропетровської області. Отже заявник не може вважатись таким, що вичерпав усі засоби юридичного захисту, що були в його розпорядженні відповідно до українського законодавства. Щодо скарг заявника на тривалість цих проваджень, Суд зазначає, що вони тривали близько семи місяців. Такий період не перевищує розумного строку в значенні пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ), тому дана заява є явно необґрунтованою. Таким чином, дана частина заяви має бути відхилена відповідно до пунктів 1,3 та 4 статті 35 Конвенції.
II. ЩОДО СУТІ
22. У своїх зауваженнях щодо суті скарг заявника про тривалість та невиконання рішень від 26 лютого та 26 вересня 2002 року Уряд надає аргументи, схожі на аргументи, наведені у справах "Ромашов проти України" ( 980_227 ) та "Войтенко проти України" ( 980_223 ), стверджуючи про відсутність порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) (див. згадану вище справу Ромашова, п. 37, та "Войтенко проти України", N 18966/02, від 29 червня 2004 року, п. 37).
23. Заявник з цим не погодився.
24. Суд зазначає, що рішення Комісії з трудових спорів від 26 лютого 2002 року залишалось невиконаним протягом близько двох років та п'яти місяців, в той час як рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 26 вересня 2002 року виконувалось протягом більше чотирьох років і на даний момент залишається не виконаним.
25. Суд нагадує, що ним уже було неодноразово констатовано порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) у справах, подібних до цієї (див. згадану вище справу Ромашова ( 980_227 ), пп. 42-46, та вищезазначену справу Войтенка ( 980_223 ), пп. 53-55).
26. Розглянувши усі подані до нього матеріали справи, Суд вважає, що Уряд не надав жодних фактичних доказів і переконливих аргументів, які могли б змусити Суд дійти протилежного висновку у цій справі. Таким чином, мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
27. Суд не бачить необхідності розглядати цю заяву у світлі статті 13 Конвенції ( 995_004 ) (див. "Деркач та Палек проти України" ( 980_234 ), N 34297/02 та 39574/02, п. 42, від 21 грудня 2004 року).
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
28. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) зазначає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції ( 995_004 ) або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
29. Заявник не подав вимоги щодо справедливої сатисфакції в строки, встановлені Судом, відповідно Суд нічого не присуджує (правило 60 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує скарги заявника відповідно до пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) щодо затримки виконання рішень, винесених на його користь, принятними, а решту скарг неприйнятними;
2. Вирішує, що у цій справі було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Вирішує, що у цій справі було порушення статті 1 Першого протоколу ( 994_535 );
4. Вирішує, що немає потреби розглядати скаргу заявника у світлі статті 13 Конвенції ( 995_004 ).
Вчинено англійською мовою та повідомлено письмово 14 грудня 2006 року відповідно до пп. 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар Клаудія ВЕСТЕРДІК (Claudia Westerdiek)
Голова Пеер ЛОРЕНЦЕН (Peer Lorenzen)