«Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.».
7. Суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватися в світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників та відповідних органів влади, а також важливість предмета спору для заявників (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах «Пелісьє та Сассі проти Франції» [ВП] (<...>) [GC], заява № 25444/94, пункт 67, ЄСПЛ 1999-II, та «Фрідлендер проти Франції» [ВП] (Frydlender v. France) [GC], заява № 30979/96, пункт 43, ЄСПЛ 2000-VII).
8. У справі «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine), заява № 66561/01, від 30 березня 2004 року, Суд вже встановив порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
9. Розглянувши всі надані матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість проваджень була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку».
10. Суд також зазначає, що заявники не мали у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту щодо цих скарг.
11. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.
III. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ
12. Заявниця у заяві № 31773/18 подала скаргу за статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції, яка також порушувала питання з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. таблицю у додатку). Ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Отже, вона має бути визнана прийнятною. Розглянувши всі наявні матеріали, Суд доходить висновку, що вона також свідчить про порушення Конвенції у контексті його висновків у рішеннях у справах «Нікіфоренко проти України» (Nikiforenko v. Ukraine), заява № 14613/03, пункт 59, від 18 лютого 2010 року, та «Іванов проти України» (Ivanov v. Ukraine), заява № 15007/02, від 07 грудня 2006 року.
IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
13. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.».
14. З огляду на свою практику та наявні в нього документи (див., зокрема, рішення у справі «Бевз проти України» (Bevz v. Ukraine), заява № 7307/05, пункт 52, від 18 червня 2009 року) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені в таблиці у додатку.
15. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Вирішує об’єднати заяви.
2. Оголошує заяви прийнятними.
3. Постановляє , що ці скарги свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю кримінальних проваджень.
4. Постановляє , що було порушено статтю 2 Протоколу № 4 до Конвенції щодо інших скарг, висунутих за усталеною практикою Суду у заяві № 31773/18 (див. таблицю у додатку).
5. Постановляє , що:
(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені в таблиці у додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 27 червня 2019 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду.
В.о. заступника Секретаря
Лів ТІГЕРШТЕДТ
Голова
Йонко ГРОЗЄВ
Додаток
ПЕРЕЛІК
заяв зі скаргами за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції (надмірна тривалість кримінальних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту)
№
№ заяви,
дата подання
П.І.Б. заявника,
дата народження
П.І.Б. представника
та місцезнаходження
Початок провадження
Закінчення провадження
Загальна тривалість,
інстанції
Інші скарги за усталеною практикою
Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди і судових та інших витрат
(в євро) - 1
1.
30510/18
16.06.2018
Марія Геннадіївна
ЄРЬОМІНА
04.10.1983
Павло Володимирович
Голівер
м. Кривий Ріг
25.11.2011
триває
Більше 7 років, 5 місяців та 16 днів
2 інстанції
1 800
2.
31773/18
27.06.2018
Людмила Федорівна
АНТИПОВА
27.11.1975
Ірина Георгіївна
Богомолова
м. Київ
17.03.2010
04.12.2018
31.12.2017
триває
Більше 8 років, 2 місяців та 21 дня
1 інстанція
Пункт 1 статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції - надмірна тривалість застосування підписки про невиїзд:
У травні 2010 року щодо заявниці було порушено кримінальну справу у зв ’ язку з 27 епізодами незаконного зберігання речовин, що містять наркотичні засоби, та обрано запобіжний захід - зобов ’ язання не залишати зареєстроване місце проживання.
31.12.2017 прокурор закрив кримінальне провадження у зв ’ язку з відсутністю складу злочину та скасував запобіжний захід
3 900
3.
39273/18
31.07.2018
Володимир Михайлович
ТОКАР
21.12.1956
Сергій Сергійович
Мєдвєдєв
м. Лисичанськ
16.03.2011
триває
Більше 8 років, 1 місяця та 25 днів
2 інстанції
2 100
__________
- 1 Та додатково будь-який податок, що може нараховуватись заявникам.