"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."
I. ЩОДО ПРИЙНЯТНОСТІ
11. Уряд надав зауваження, з якими заявник не погодився, щодо невичерпання засобів юридичного захисту на національному рівні, подібні до тих, що Суд уже відхилив в низці своїх рішень щодо невиконання проти державних підприємств (див., наприклад, "Сокур проти України ( 980_351 ) (ухвала), N 29439/02, від 16 грудня 2003 року, та "Трихліб проти України" ( 980_409 ), N 58312/00, пп. 39-43, рішення від 20 вересня 2005 року). Суд вважає, що ці зауваження мають бути відхилені з тих самих підстав.
12. Суд робить висновок про те, що скарги заявника відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) порушують питання факту і права відповідно до Конвенції, визначення яких вимагає розгляду справи по суті. Він не бачить підстав для оголошення цих скарг неприйнятними. Таким чином, Суд оголошує їх прийнятними.
II. ЩОДО СУТІ
13. В своїх зауваженнях щодо суті скарг заявника Уряд стверджував про відсутність порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
14. Заявник не погодився.
15. Суд зазначає, що рішення від 30 жовтня 2000 року залишалось невиконаним протягом періоду, що перевищував шість років і один місяць. Рішення від 2 листопада 2001 року і 21 січня 2004 року залишались невиконаними протягом періодів, що перевищують п'ять років і один місяць та два роки і десять місяців відповідно.
16. Суд нагадує, що він уже визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) в низці подібних справ (див., наприклад, "Сокур проти України" ( 980_351 ), вищезазначене рішення, пп. 36-37, та "Анацький проти України" ( 974_005 ), N 10558/03, пп. 20-23, рішення від 13 грудня 2005 року).
17. Розглянувши всі матеріали справи, які були в його розпорядженні, Суд вважає, що Уряд не надав жодного факту чи аргументу, здатних переконати його дійти іншого висновку в цій справі.
18. Таким чином, мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
19. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише частково відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода
20. Заявник вимагав невиплачені суми заборгованості за рішеннями комісії і суду шляхом відшкодування матеріальної шкоди. Додатково від вимагав 8000 грн (1280 євро) на відшкодування нематеріальної шкоди.
21. Уряд не надав зауважень щодо вимог заявника про відшкодування матеріальної шкоди і погодився виплатити заявнику 8000 грн як нематеріальну шкоду в разі, якщо Суд визнає порушення.
22. Суд вважає, що Уряд має сплатити заявнику суму заборгованості, яка належить заявнику відповідно до рішення комісії і рішень суду, для задоволення його вимоги про матеріальну шкоду. Додатково він присуджує заявнику 1280 євро на відшкодування нематеріальної шкоди.
Б. Витрати
23. Заявник не надав жодних вимог щодо компенсації витрат. Таким чином, Суд нічого не присуджує у цьому зв'язку.
В. Пеня
24. Суд вважає за доцільне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує заяву прийнятною;
2. Вирішує, що у цій справі було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Вирішує, що у цій справі було порушення статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) до Конвенції ( 995_004 );
4. Вирішує, що:
(а) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач має сплатити заявнику суму заборгованості, присуджену заявнику, а також 1280 євро (тисячу двісті вісімдесят євро) відшкодування нематеріальної шкоди, ця сума має бути конвертована у національну валюту держави-відповідача на день здійснення платежу плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з заявника;
(б) у випадку невиплати чи несвоєчасної виплати державою-відповідачем належної заявнику суми на неї нараховуватиметься пеня, яка дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку плюс три відсоткові пункти (siple interest), з часу, коли закінчиться вищезгаданий тримісячний строк, і до моменту повного розрахунку.
Вчинено англійською мовою та повідомлено письмово 14 грудня 2001) року відповідно до пп. 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар (підпис) К.ВЕСТЕРДІК (C.Westerdiek)
Голова (підпис) П.ЛОРЕНЦЕН (P.Lorenzen)