"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".
15. Уряд висунув заперечення щодо статусу жертви заявниці, які є аналогічними до тих, що вже були відхилені Судом (див. справу "Шмалько проти України" ( 980_226 ), заява N 60750/00, пп. 30-34, рішення від 20 липня 2004 року). Суд вирішив, що дане заперечення слід відхилити з тих же причин.
16. Суд дійшов висновку, що скарга заявниці щодо порушення п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) щодо тривалості виконання рішення Новогродівського міського суду не є очевидно необгрунтованою, як це визначається п. 3 статті 35 Конвенції. Суд також зазначив, що заява не є неприйнятною і з будь-яких інших підстав. Таким чином, її слід вважати прийнятною. З цих же причин скарга заявниці щодо порушення статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) не може вважатися неприйнятною.
II. ЩОДО СУТІ
17. Уряд заявив, що судове рішення, винесене на користь заявниці, було повністю виконано. Уряд також зазначив, що відповідальність держави в цій ситуації була зведена до організації та належного проведення виконавчого провадження і що його тривалість була спричинена тяжким фінансовим станом боржника та кризою в енергетичній галузі України в цілому. Уряд заявив, що виконавчою службою було вжито всіх необхідних заходів для виконання рішення суду і їй не може ставитися в вину тривалість такого виконання. Правомірність дій щодо виконання судового рішення в цій справі було підтверджено національними судами. Уряд заявив, що держава не може вважатися відповідальною за борги її підприємств і що держава щорічно виділяє значні кошти з державного бюджету на часткову виплату грошової допомоги з непрацездатності та інших компенсаційних платежів працівникам видобувної галузі.
18. Заявниця не погодилась.
19. Суд зауважив, що судове рішення, винесене на користь заявниці, не виконувалось протягом трьох років.
20. Суд нагадує, що вже було встановлено порушення п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) і статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) в аналогічних справах (див. вищезгадані справи "Сокур проти України" ( 980_351 ), пп. 30-37, та "Шмалько проти України" ( 980_226 ), пп. 55-57).
21. Вивчивши всі надані йому матеріали, Суд приходить до висновку, що Уряд не представив жодних фактів або аргументів, що надали б можливість Суду дійти іншого висновку в цій справі.
22. Таким чином, в цій справі було порушення п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) і статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
23. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції ( 995_004 ) або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода
24. Заявниця вимагала виплатити їй суму в розмірі 4315 ЄВРО як компенсацію матеріальної та моральної шкоди.
25. Уряд зазначив, що заявниця не обґрунтувала заявлену суму.
26. Суд не виявив причинного зв'язку між встановленим порушенням та стверджуваною шкодою. У зв'язку з цим Суд відхилив цю вимогу. Проте Суд дійшов висновку, що заявниці було завдано моральну шкоду, і призначив виплату їй відповідної компенсації в розмірі 800 ЄВРО.
Б. Судові витрати
27. Заявниця не заявила жодних вимог з цього приводу у встановлений строк, і, таким чином, Суд не призначає компенсації в цьому зв'язку.
В. Пеня
28. Суд вважає, що пеня, яка нараховуватиметься у разі несвоєчасної сплати, дорівнює граничній позичковій ставці (marginal lending rate) Європейського центрального банку плюс три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Проголошує скаргу щодо порушення п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) і статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) прийнятною, а в іншій частині неприйнятною;
2. Вирішує, що у цій справі було порушення п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Вирішує, що у цій справі було порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 );
4. Вирішує, що:
(а) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач має сплатити заявниці 800 ЄВРО (вісімсот ЄВРО) як відшкодування моральної шкоди;
(б) зазначена сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу, плюс держава-відповідач має сплатити суму будь-якого податку, який може бути стягнутий з заявниці;
(в) після сплину вищезазначених трьох місяців і до остаточного розрахунку на названі суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти;
5. Відхиляє інші вимоги заявниці щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою та повідомлено в письмовій формі 10 серпня 2005 року відповідно до пп. 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар Клаудія Вестердік
Голова Пеер Лоренцен