«Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:
(1) постановлення виправдувального вироку суду;
(2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину;
(3) відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті;
(4) закриття справи про адміністративне правопорушення.
…».
63. Після внесення змін до статті 2 Закону України про відшкодування шкоди 1 грудня 2005 року перелік випадків було доповнено таким підпунктом:
«встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування ...) факту ... незаконного взяття і тримання під вартою ...».
III. ВІДПОВІДНІ НАЦІОНАЛЬНІ ТА МІЖНАРОДНІ ДОПОВІДІ
64. Відповідні міжнародні та національні документи щодо умов тримання під вартою та перевезення осіб наведено в рішеннях у справах «Яковенко проти України» (Yakovenko v.Ukraine) (заява № 15825/06, пп. 56-61, від 25 жовтня 2007 року), «Коктиш проти України» (Koktysh v. Ukraine) (заява № 43707/07, пл. 39-42, від 10 грудня 2009 року), та «Андрій Яковенко проти України» (Andrey Yakovenko v. Ukraine) (заява № 63727/11, пп. 71-73, від 13 березня 2014 року).
65. У своїй Доповіді Уряду України (оприлюдненій 23 листопада 2011 року) за наслідками візиту в Україну з 9 по 21 вересня 2009 року Європейський комітет з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, зазначив про таке (оригінальне виділення):
«44. Делегація отримала певну кількість скарг від ув’язнених осіб щодо умов перевезення між різними установами МВС України. У Бориспільському міському відділі УМВС України в Київській області делегація мала можливість оглянути один з фургонів, що використовуються для транспортування ув’язнених осіб. Умови у ньому були неприйнятні. Кузов було розділено на чотири секції, кожна площею 0,5 кв. м. Такий обмежений простір є неприйнятним для перевезення особи, незалежно від того, на яку відстань її перевозять …».
ПРАВО
I. ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ
66. Суд вважає, що відповідно до пункту 1 правила 42 Регламенту Суду заяви мають бути об’єднані з огляду на їх спільне фактичне та юридичне підґрунтя.
II. ЩОДО LOCUS STANDI ПАНІ О.П. ВОРОНИ
67. Суд перш за все зазначає, що другий заявник помер під час розгляду справи у Суді. Його матір, пані О.П. Ворона, повідомила Суд про своє бажання підтримати його заяву. У низці справ, в яких заявник помирав під час провадження, Суд враховував заяви спадкоємців заявника або членів родини, які висловлювали бажання підтримати заяву (див., в якості нещодавнього прикладу, рішення у справі «Дімітар Крастєв проти Болгарії» (Dimitar Krastev v. Bulgaria), заява № 26524/04, п. 42, від 12 лютого 2013 року, з подальшими посиланнями). У цій справі Суд не вбачає підстав для іншого висновку, а отже погоджується, що пані О.П. Ворона може підтримати заяву, подану другим заявником.
III. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3 КОНВЕНЦІЇ
А. Ствержуване жорстоке поводження з першим заявником
68. Перший заявник спочатку скаржився на те, що після його затримання 14 жовтня 2005 року він зазнав побиття та тиску з боку працівників міліції У своїх зауваженнях у березні 2012 року він також скаржився, що з 14 по 15 жовтня 2005 року йому не надавали їжі та теплий одяг та що наручники з нього зняли лише після 2 год. 15 жовтня 2005 року. Він також скаржився, що за його скаргами на жорстоке поводження працівників міліції не було проведено ефективного розслідування. Він посилався на статтю 3 Конвенції, яка передбачає таке: