"Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".
31. Уряд заперечує проти цього твердження.
32. Суд зазначає, що первісне судове провадження розпочалось у грудні 1995 року і закінчилось у вересні 1997 року винесенням рішення, яке набрало законної сили. У листопаді 1997 року судове провадження було відновлене після повернення справи на новий судовий розгляду зв'язку із задоволенням протесту прокурора. У липні 1997 року профспілка також подала позов в інтересах заявника. У грудні 1997 року два судових провадження, одне - за позовною заявою заявника, поданою в грудні 1995 року, друге - за позовною заявою профспілки, поданою в липні 1997 року, були об'єднані.
33. Період, який має братись до уваги, розпочався лише з 11 вересня 1997 року, коли Україна визнала право на звернення до Суду. Період, що розглядається, закінчився 17 травня 2004 року. Таким чином, він тривав близько шести років та восьми місяців у судах трьох інстанцій. Справа тричі переглядалась судом.
A. Щодо прийнятності
34. Суд зазначає, що скарга заявника не є явно необґрунтованою у значенні пункту 3 статті 35 Конвенції ( 995_004 ). Суд також зазначає, що вона не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Отже, вона має бути оголошена прийнятною.
B. Щодо суті
35. Уряд наголошує на складності справи і вважає, що тривалість провадження була спричинена труднощами у встановленні обставин справи, які мали місце далеко в минулому. Він також стверджує, що поведінка заявника та його представника призвела до затримки, яка становила три з половиною місяці.
36. Заявник підтримує свою заяву.
37. Суд нагадує, що розумність тривалості провадження повинна визначатися у світлі відповідних обставин справи та з огляду на такі критерії, визнані практикою Суду: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів державної влади, а також важливість предмета спору для заявника (див., серед іншого, рішення у справі "Фрідлендер проти Франції" (Frydlender v. France) [ВП], заява N 30979/96, п. 43, CEDH 2000-VII).
38. По-перше, Суд встановлює, що незважаючи на той факт, що спір стосовно грошових виплат в зв'язку з нещасним випадком, пов'язаним з виробництвом, на перший погляд не був особливо складним, необхідність проведення численних експертиз, кількість яких збільшувалась внаслідок надання суперечливих висновків, ускладнювала провадження та сприяла його тривалості (див. вище пункти 13, 19 та 26).
39. По-друге, Суд зазначає, що деякі затримки спричинив сам заявник. Крім того, він сприяв тривалості судового провадження, використовуючи різні процесуальні засоби, які йому надавались національним законодавством (див. ухвалу у справі "Маліка-Васовська проти Польщі" (Malicka-Wasowska c. Pologne) (dec.), N 41413/98, від 5 квітня 2001 року).
40. Однак, у цій справі Суд зазначає, що протягом періоду, який розглядається, рішення, ухвалені судом першої інстанції, були двічі скасовані судами вищої інстанції, а справа була потім передана на новий розгляд по суті (див. вище пункти 15 та 22). Ці повторювані передання мали місце у зв'язку з помилками, які допускали суди нижчих інстанцій, і, відповідно, за такі затримки заявник не має нести відповідальність (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Вієрціжевська проти Польщі" (Wierciszewska c. Pologne), N 41431/98, п. 46, від 25 листопада 2003 року).
41. Хоча Суд не аналізує якість судової практики національних судів, він вважає, що повторювані повернення справи на новий розгляд в межах одного провадження можуть вказувати на серйозні недоліки у національній судовій системі. Суд вважає, що така велика кількість повернень справи на новий розгляд не може бути виправдана лише її складністю. Незважаючи на те, що деякі інші затримки були спричинені заявником, Суд вважає, що тривалість провадження була надмірною з огляду на необхідність здійснення неодноразового перегляду справи.
42. У світлі вищевказаного та з урахуванням своєї практики, Суд вважає, що у цій справі тривалість оскаржуваного провадження була надмірною та не відповідала вимозі "розумного строку".
43. Відповідно у цій справі мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ).
44. Враховуючи висновки за пунктом 1 статті 6, Суд вважає, що немає потреби розглядати питання, чи мало місце в цій справі порушення статті 13 Конвенції ( 995_004 ) (див. рішення у справі "Кухарчук проти України" ( 974_189 ) (Koukhartchouk c. Ukraine), N 10437/02, п. 40, від 10 серпня 2006 року).
II. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ
45. Заявник також скаржиться на результат судового провадження, посилаючись стосовно цього на пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції ( 995_004 ).
46. Дослідивши всі матеріали справи, які є в його розпорядженні та настільки, наскільки вони охоплювалися його компетенцію, Суд не встановив жодних ознак несправедливості провадження. Отже, ця частина заяви є явно необґрунтована та має бути відхилена відповідно до пунктів 3 та 4 статті 35 Конвенції ( 995_004 ).
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
47. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
A. Шкода
48. Заявник із запізненням подав свою вимогу щодо відшкодування шкоди, яку, як він вважав, йому було завдано.
49. Таким чином, Суд вважає, що немає підстав присуджувати заявнику будь-якої суми відшкодування шкоди.
B. Судові витрати
50. Заявник не подав жодних вимог щодо компенсації судових витрат. Відповідно Суд вирішує не присуджувати заявнику компенсацію цих витрат.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує заяву за скаргою за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) щодо надмірної тривалості провадження прийнятною, а решту заяви - неприйнятною.
2. Постановляє, що мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ).
3. Постановляє, що немає потреби окремо розглядати скаргу за статтею 13 Конвенції ( 995_004 ).
4. Відхиляє вимогу заявника щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено французькою мовою і повідомлено письмово 19 лютого 2009 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Голова Пеер ЛОРЕНЦЕН (Peer Lorenzen)
Секретар Клаудія ВЕСТЕРДІК (Claudia Westerdiek)