"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."
А. Прийнятність
17. Уряд не подав жодних зауважень щодо прийнятності скарг заявника.
18. Суд робить висновок про те, що скарга заявника на затримку у виконанні рішень Жовтоводського міського суду за пунктом 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) не є повністю необґрунтованою у значенні пункту 3 статті 35 Конвенції. Далі Суд зазначає, що вона не є неприйнятною за будь-яких інших підстав. Таким чином, вона повинна бути визнана прийнятною. З тих же підстав скарга заявника за статтею 1 Першого протоколу ( 994_535 ) не може бути визнана неприйнятною.
Б. Щодо суті
19. Уряд стверджував, що в цій справі відповідальність держави обмежувалась організацією та належним проведенням виконавчих дій і що тривалість виконавчого провадження була спричинена важким фінансовим становищем підприємства-боржника.
20. Заявник не погодився.
21. Суд зазначає, що рішення, винесені на користь заявника, не виконувались більше ніж п'ять років і вісім місяців та три роки і сім місяців відповідно.
22. Суд нагадує, що він вже визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) у справах, подібних до цієї (див., серед інших, згадане вище рішення у справі "Ромашов проти України" ( 980_227 ), пункти 42-46, рішення у справі "Шмалько проти України" ( 980_226 ), N 60750/00, пункти 55-57, рішення від 20 липня 2004 року).
23. Розглянувши всі подані до Суду матеріали справи, Суд вважає, що Уряд не надав жодних фактів чи аргументів, які могли б переконати Суд дійти іншого висновку у цій справі.
24. Таким чином, мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
25. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) зазначає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції ( 995_004 ) або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода
26. Заявник вимагав відшкодування матеріальної шкоди у сумі заборгованості за судовими рішеннями, а також відшкодування іншої матеріальної та моральної шкоди, не визначивши конкретних сум.
27. Уряд стверджував, що заявник міг звернутися до національних судів з вимогою компенсації втрати вартості присуджених йому сум. Оскільки він цього не зробив, його вимога має бути відхилена.
28. Оскільки заявник вимагав суму, присуджену йому рішеннями судів, Суд вважає, що Уряд повинен виплатити заявнику залишок заборгованості (1) на відшкодування йому матеріальної шкоди. Суд відхиляє решту вимог заявника щодо матеріальної шкоди, оскільки вони є необґрунтованими. Суд також вважає, що заявник зазнав моральної шкоди, та, приймаючи рішення на засадах справедливості, присуджує йому 2300 євро.
_______________ (1) Як відомо Суду, це 9835,49 грн (приблизно 1597,53 євро).
Б. Судові витрати
29. Заявник також вимагав відшкодування йому судових витрат, не зазначивши точної суми.
30. Суд вважає, що заявник не обґрунтував суми судових витрат, які він вимагав, тому він нічого йому не присуджує.
В. Пеня
31. Суд вважає доцільним призначити пеню виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Визнає скарги за пунктом 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статтею 1 Першого протоколу ( 994_535 ) прийнятними, а решту заяви - неприйнятною;
2. Вирішує, що у цій справі мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Вирішує, що у цій справі мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 );
4. Вирішує, що:
(а) протягом трьох місяців, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач має сплатити заявнику заборгованість, яка належить йому, а також 2300 (дві тисячі триста) євро на відшкодування моральної шкоди плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з заявника;
(b) зазначена сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача на день здійснення платежу;
(с) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки;
5. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою та повідомлено в письмовій формі 14 грудня 2006 року відповідно до пп. 2 та 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар К.ВЕСТЕРДІК (C.Westerdiek)
Голова П.ЛОРЕНЦЕН (P.Lorenzen)