"Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".
44. Уряд висунув заперечення, які заявником були оскаржені, щодо невичерпання внутрішніх засобів юридичного захисту, аналогічні до тих, які Судом вже були відхилені у низці інших справ, у яких, як і в даній справі, відповідачами були юридичні особи публічного права (див., наприклад, рішення Суду у справах "Васильєв проти України" ( 974_104 ) (Vasylyev v. Ukraine), N 10232/02, пп. 29-33, від 13 липня 2006 року, та "Лізанець проти України" ( 974_216 ) (Lizanets v. Ukraine), N 6725/03, п. 43, від 31 травня 2007 року). Суд вважає, що заперечення Уряду мають бути відхилені в цій справі з тих же причин.
45. Суд також відзначає, що виконавче провадження на користь заявника не може бути відокремлено від судового провадження (див., наприклад, рішення Суду у справі "Сіка проти Словакії" (Sika v. Slovakia), N 2132/02, пп. 23-26, від 13 липня 2006 року).
46. Суд робить висновок, що заява містить важливі питання факту та права, які передбачені Конвенцією ( 995_004 ), та не вбачає підстав визнавати її неприйнятною. Відповідно заява визнається прийнятною.
B. Щодо суті
1. Стверджуване порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 )
47. У своїх зауваженнях по суті зазначеної скарги Уряд стверджував, що порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) не було.
48. Заявник не погодився.
49. Суд зазначає, що заявник ініціював "вирішення спору" відносно своїх "прав цивільного характеру" відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) шляхом подачі чотирьох судових позовів у серпні 1999 року, квітні 2002 року, вересні та жовтні 2005 року відповідно. Остаточні рішення у даних справах були винесені 6 листопада 2001 року, 24 травня 2005 року, 2 листопада 2006 року та 14 грудня 2006 року відповідно. Таким чином, тривалість стадії судового розгляду становила від одного року двох місяців до трьох років одного місяця у судах двох інстанцій.
50. Від дати, коли рішення, винесені на користь заявника, стали обов'язковими для виконання, державні органи відповідають за забезпечення поновлення заявника на роботі та за виплату присуджених йому коштів. Однак жодне з рішень не було виконано у повному обсязі, період невиконання триває від трьох до восьми років.
51. Суд зазначає, що основна причина затримки в остаточному вирішенні спору щодо цивільних прав заявника в даній справі була пов'язана з невиконанням остаточних рішень, винесених на його користь. Суд вже встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) у справах, подібних до цієї (див., наприклад, рішення Суду у справах: "Сіка" (Sika), згадане вище, пункт 35; "Васильєв" ( 974_104 ) (Vasylyev), згадане вище, пункт 36; та "Козачек проти України" ( 974_196 ) (Kozachek v. Ukraine), N 29508/04, пункт 33, від 7 грудня 2006 року).
52. Дослідивши всі матеріали справи, які є в його розпорядженні, Суд зазначає, що Уряд України не навів жодного факту чи аргументу, здатних переконати Суд дійти іншого висновку у даній справі.
53. Беручи до уваги свою практику з цього питання, Суд приходить до висновку, що мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ).
2. Стверджуване порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 )
54. Суд нагадує, що у своїй практиці він вже встановлював, що невиконання рішення суду на користь заявника становить втручання в право на мирне володіння своїм майном, як це визначено у першому реченні пункту першого статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ) (див., серед інших, рішення у справах: "Бурдов проти Росії" ( 980_045 ) (Burdov v. Russia,) N 59498/00, п. 40, ЄСПЛ 2002-III; "Ясіюнієне проти Литви" (Jasiuniene v. Lithuania), N 41510/98, п. 45, від 6 березня 2003 року; та "Войтенко проти України" ( 980_223 ) (Voytenko v. Ukraine), N 18966/02, пп. 53-55, від 29 червня 2004 року). Суд не знаходить підстав відходити від своєї практики в даній справі.
55. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ).
3. Стверджуване порушення статті 13 Конвенції ( 995_004 )
56. Суд доходить висновку, що заявник не мав ефективних засобів юридичного захисту в національних органах, як це передбачено статтею 13 Конвенції ( 995_004 ), за допомогою яких він міг би забезпечити право на задоволення своїх вимог в повному обсязі та в розумний строк, як це передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції (див., наприклад, згадані вище рішення Суду у справах: "Войтенко" ( 980_223 ) (Voytenko), пп. 46-48, від 29 червня 2004 року, та "Васильєв" ( 974_104 ) (Vasylyev), п. 41). Відповідно мало місце порушення даного положення.
II. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
57. Крім того, заявник скаржився, що мали місце інші порушення його прав, закріплених у пункті 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ), а також порушення його права на працю. Крім того, за фактами даної справи він посилався на статті 1, 2, 3, пункт 1 статті 5 та статті 8, 14, 17 Конвенції.
58. Дослідивши всі матеріали справи, які є в його розпорядженні, та в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги, Суд не виявив жодного порушення прав і свобод, закріплених Конвенцією ( 995_004 ).
59. Таким чином, ця частина заяви повинна бути визнана неприйнятною як явно необґрунтована відповідно до пунктів 1, 3, 4 статті 35 Конвенції ( 995_004 ).
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
60. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
A. Шкода
61. Заявник вимагав виплатити йому 4032 євро відшкодування матеріальної шкоди, завданої йому неспроможністю ВКО "Облсількомунгосп" поновити його на роботі. Він також вимагав виплатити йому 6060 євро відшкодування моральної шкоди.
62. Уряд стверджував, що ці вимоги є надмірними та необґрунтованими.
63. Суд вважає, що заявлена заявником сума матеріальної шкоди дорівнює невиплаченій заборгованості за чотирма рішеннями національних судів, про які йшлось у цій справі. Суд відхиляє решту вимог заявника щодо відшкодування матеріальної шкоди. Суд також присуджує заявнику 2600 євро відшкодування моральної шкоди.
B. Судові витрати
64. Заявник не заявив жодних вимог за цим пунктом. Тому Суд нічого не присуджує.
C. Пеня
65. Суд вважає за доцільне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткових пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує скарги за пунктом 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) на тривалість чотирьох проваджень, включаючи стадію виконання рішення, скаргу за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ) та за статтею 13 Конвенції прийнятними, а інші скарги у заяві - неприйнятними.
2. Постановляє, що мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ).
3. Постановляє, що мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ).
4. Постановляє, що мало місце порушення статті 13 Конвенції ( 995_004 ).
5. Постановляє, що:
(a) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач має сплатити заявнику:
(i) заборгованість, що досі належить йому до сплати за рішеннями національних судів від 22 серпня 2001 року, від 4 лютого 2005 року (змінене 24 травня 2005 року), від 14 червня 2006 року (змінене 2 листопада 2006 року), від 23 грудня 2005 року (змінене 8 червня 2006 року та від 14 грудня 2006 року), а також:
(ii) 2600 (дві тисячі шістсот) євро відшкодування моральної шкоди плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з цієї суми, що мають бути конвертовані у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсоткових пункти.
6. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою і повідомлено письмово 10 грудня 2009 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар секції К.ВЕСТЕРДІК
Голова секції П.ЛОРЕНЦЕН