"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."
А. Щодо прийнятності
1. Статус жертви заявника
21. Уряд стверджував, що заявник не може вважатись жертвою порушення Конвенції ( 995_004 ), оскільки йому було повністю виплачено заборгованість за рішенням суду. На підтвердження Уряд надає копії документів, серед яких платіжні доручення з датами та сумами відповідних виплат заявнику. Заявник заперечує проти цього, стверджуючи, що сума в розмірі 515 грн 27 коп. (85,88 євро) за рішенням суду від 7 червня 2001 року залишається невиплачена. На підтвердження він посилається на результати судово-бухгалтерської експертизи (див. пункт 12). Уряд стверджує, що надана Урядом інформація є вірною.
22. Беручи до уваги вищезазначені зауваження, Суд зазначає, що, не оскарживши рішення виконавчої служби від 1 червня 2004 року, яке підтверджує виконання в повному обсязі рішення від 7 червня 2001 року, заявник повністю визнав цей факт і не може тепер оскаржувати його до Суду (див. "Битківська проти України", N 5788/02 ( 974_002 ), п. 17, від 4 жовтня 2005 року). Крім того, в своїй позовній заяві, поданій в липні 2004 року до Ворошилівського районного суду м. Донецька, він скаржився на тривалість виконання рішення і не вимагав стверджуваної невиплаченої суми. Таким чином, Суд робить висновок про те, що виконавчі провадження були закінчені в травні 2004 року, про що свідчать офіційні документи.
23. Суд також зазначає, що хоча рішенням суду від 1 листопада 2005 року визнано затримку та присуджено виплату, inter alia, компенсації за цю затримку, воно залишалось невиконаним і не може, таким чином, вважатись за цих обставин справи, de facto, як ефективний засіб правового захисту.
24. Суд вважає, таким чином, що заявник може заявляти про свій статус жертви стверджуваних порушень прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ), щодо періоду, протягом якого рішення залишалось невиконаним (див. "Войтенко проти України" ( 980_223 ), N 18966/02, п. 35, від 29 червня 2004 року).
2. Невичерпання засобів захисту на національному рівні
25. Уряд надав зауваження щодо невичерпання засобів захисту на національному рівні, схожі на ті, які Суд неодноразово заперечував у багатьох рішеннях (див. "Ромашов проти України" ( 980_227 ), N 67534/01, пп. 23-32, від 27 липня 2004 року). Суд вважає, що ці зауваження мають бути відхилені з тих самих причин.
3. Висновок
26. Суд вважає, що скарга заявника відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) щодо затримки виконання рішення Вугледарського міського суду від 7 червня 2001 року не є явно необґрунтована в значенні пункту 3 статті 35 Конвенції. Суд також зазначає, що скарга не є неприйнятною з будь-яких інших причин. Таким чином, вона має бути визнана прийнятною. З цих же причин скарга заявника відповідно до статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) не може бути визнана неприйнятною.
В. Щодо суті
27. Уряд зазначав, що тривалість виконавчого провадження не була надмірною, а виконавчою службою було вжито всіх необхідних дій. Уряд стверджував, що право заявника на присуджену суму не оскаржувалось і він не був позбавлений права на володіння майном. Уряд також стверджував, що заявник мав у своєму розпорядженні ефективні засоби захисту, передбачені національним законодавством для оскарження невиконання рішення суду, винесеного на його користь.
28. Заявник з цим не погодився. Він стверджував, що засоби захисту, зазначені Урядом, не можуть бути ефективними в цій справі, оскільки затримка у виконанні рішення мала місце не з вини державних виконавців.
29. Суд зазначає, що рішення суду, винесене на користь заявника, залишалось невиконаним протягом трьох років і одинадцяти місяців.
30. Суд нагадує, що ним уже було констатовано порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) в схожих справах (див. "Сокур проти України" ( 980_351 ), N 29439/02, пп. 30-37, від 26 квітня 2005 року; "Шмалько проти України" ( 980_226 ), N 60750/00, пп. 55-57, від 20 липня 2004 року).
31. Розглянувши всі надані матеріали справи, Суд вважає, що Уряд не навів жодних фактичних доказів і аргументів, на підставі яких Суд міг би дійти протилежного висновку у цій справі.
32. Отже, у цій справі мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
III. ЩОДО СТВЕРДЖУВАНОГО ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 2 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
33. Заявник скаржився відповідно до статті 2 Конвенції ( 995_004 ) на відсутність відповідних засобів безпеки на Шахті.
У світлі матеріалів, які були надані Суду, та оскільки оскаржувані питання належать до його компетенції, Суд вважає, що вони не вказують на порушення прав та свобод, гарантованих Конвенцією ( 995_004 ).
Таким чином, ця частина заяви має бути визнана неприйнятною як явно необґрунтована відповідно до пунктів 3 та 4 статті 35 Конвенції ( 995_004 ).
IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
34. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) зазначає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода
35. Заявник вимагає суму в розмірі 300 000 грн (1) як відшкодування матеріальної шкоди, якої він зазнав у зв'язку з порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ), а також 200 000 грн (2) як компенсацію нематеріальної шкоди.
---------------
(1) Приблизно 48 710 євро.
(2) Приблизно 32 474 євро.
36. Уряд вважає дані вимоги необґрунтованими. Він також вважає, що констатація порушення становитиме достатню сатисфакцію у цій справі.
37. Суд не бачить будь-якого причинного зв'язку між встановленим порушенням та стверджуваною матеріальною шкодою, таким чином, він відхиляє цю вимогу. Щодо вимоги заявника про відшкодування нематеріальної шкоди - 200 000 грн - Суд вважає цю суму надмірною. Суд також зазначає, що Ворошилівський районний суд м. Донецька присудив заявнику 83 євро як компенсацію за нематеріальну шкоду, завдану затримкою у виконанні рішення, винесеного на його користь, однак зазначене рішення залишається невиконаним. Суд, здійснюючи свою оцінку на засадах справедливості, як цього вимагає стаття 41 Конвенції ( 995_004 ), присуджує заявнику 1100 євро як відшкодування нематеріальної шкоди.
В. Судові витрати
38. Заявник не зазначив у встановлений час жодних вимог щодо компенсації витрат. Таким чином, Суд нічого не присуджує у цьому зв'язку.
С. Пеня
39. Суд вважає, що пеня, яка нараховуватиметься у разі несвоєчасної сплати, дорівнюватиме граничній позичковій ставці (marginal lending rate) Європейського центрального банку плюс три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує скаргу заявника щодо порушення п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) і статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) прийнятною, а в іншій частині - неприйнятною;
2. Вирішує, що у цій справі було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Вирішує, що у цій справі було порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 );
4. Вирішує, що:
a) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач має сплатити заявнику 1100 євро (одну тисячу сто євро) як компенсацію моральної шкоди;
b) ця сума має бути конвертована у національну валюту держави-відповідача на день здійснення платежу плюс будь-який податок, який може бути стягнутий із заявника;
c) після сплину вищезазначених трьох місяців і до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки;
5. Відхиляє інші вимоги заявника щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою та повідомлено в письмовій формі 30 листопада 2006 року відповідно до пп. 2 та 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар К.ВЕСТЕРДІК (C.Westerdiek)
Голова П.ЛОРЕНЦЕН (P.Lorenzen)