"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".
A. Щодо прийнятності
12. Суд констатує, що ці скарги не є явно необґрунтованими в контексті пункту 3 статті 35 Конвенції ( 995_004 ). Суд не вбачає жодних інших підстав для визнання скарг неприйнятними. Тому Суд визнає їх прийнятними.
B. Щодо суті
13. Уряд посилається на фінансові труднощі державного підприємства, про яке йдеться, та наполягає на тому факті, що розпочато процедуру санації та що вимоги кредиторів задовольняються в порядку черговості в залежності від поповнення коштів на рахунку підприємства-боржника. Уряд стверджує, що надмірна тривалість виконання була зумовлена необхідністю дотримати належний баланс між інтересами різних осіб.
14. Крім того, Уряд наполягає, що після надіслання заяви рішення, винесене на користь заявниці, було виконане в повному обсязі.
15. Заявниця висловлює заперечення.
16. Суд зазначає, що рішення від 20 січня 2000 року залишалось невиконаним в повному обсязі до 10 вересня 2004 року, тобто близько чотирьох років та восьми місяців.
17. Суд нагадує, що він неодноразово розглядав справи, в яких порушувались питання, подібні до питань у даній справі, та встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) (див., наприклад, рішення у справах "Ромашов проти України" ( 980_227 ) (Romashov c. Ukraine), N 67534/01, п. 27, від 27 липня 2004 року; "Войтенко проти України" ( 980_223 ) (Voitenko c. Ukraine). Проаналізувавши всю надану інформацію, Суд вважає, що Уряд не навів жодного факту чи аргументу, що здатний переконати його дійти іншого висновку в даній справі.
18. Що стосується виконання рішення після надіслання справи Уряду, то Суд вже розглядав подібну ситуацію у справах "Владимирський проти України" ( 974_010 ) (Vladimirskiy c. Ukraine), рішення від 8 листопада 2005 p., N 2518/03, п. 18, та "Шарко проти України" ( 980_387 ) (Sharko c. Ukraine), N 72686/01, пп. 40-42, рішення від 19 квітня 2005 року, в яких Суд встановив порушення статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ), навіть коли рішення, винесене на користь заявника, було виконане.
19. Отже, мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
20. 3 огляду на констатацію порушення пункту 1 статті 6 та статті 1 Першого протоколу, Суд не вважає за необхідне розглядати окремо питання щодо порушення статті 13 (див., серед іншого, рішення у справі "Деркач та Палек проти України" ( 980_234 ) (Derkatch et Palek c. Ukraine), NN 34297/02 та 39574/02, п. 42, від 21 грудня 2004 року).
II. ЩОДО ІНШИХ СТВЕРДЖУВАНИХ ПОРУШЕНЬ
21. Заявниця також скаржиться на порушення статей 1, 3, 4, 5, 8 та 14 Конвенції ( 995_004 ) в зв'язку з тривалим невиконанням рішення, винесеного на її користь.
22. Виходячи з сукупності наявних матеріалів, Суд не встановив в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги, жодних ознак порушення прав та свобод, гарантованих Конвенцією. Тому ця частина заяви є явно необґрунтованою та має бути відхилена згідно з пунктами 3, 4 статті 35 Конвенції ( 995_004 ).
III. ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
23. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції ( 995_004 ) або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
A. Шкода
24. Заявниця вимагає 343 євро відшкодування матеріальної шкоди та 15 000 євро відшкодування моральної шкоди, якої вона зазнала.
25. Уряд оскаржує ці вимоги.
26. Суд не вбачає причинно-наслідкового зв'язку між констатованими порушеннями та стверджуваною матеріальною шкодою та відхиляє цю вимогу. Проте він присуджує заявниці 1200 євро відшкодування моральної шкоди.
B. Судові витрати
27. Заявниця не висуває жодної вимоги.
28. Тому Суд нічого їй не присуджує.
C. Пеня
29. Суд вважає належним призначити пеню виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсоткових пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує заяву прийнятною щодо скарг за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції ( 995_004 ), а також за статтею 1 Першого протоколу ( 994_535 ), а решту заяви - неприйнятною.
2. Постановляє, що мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ).
3. Постановляє, що мало місце порушення статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
4. Постановляє, що немає необхідності розглядати окремо скаргу на порушення статті 13 Конвенції ( 995_004 ).
5. Постановляє, що:
a) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач повинна виплатити заявниці 1200 (тисячу двісті) євро відшкодування моральної шкоди, плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з цієї суми;
b) зазначену суму має бути конвертовано в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
c) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсоткових пункти.
6. Відхиляє решту вимог заявниці щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено французькою мовою і повідомлено в письмовій формі 25 вересня 2008 року згідно з пунктами 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар К.ВЕСТЕРДІК (C.Westerdiek)
Голова П.ЛОРЕНЦЕН (P.Lorenzen)