"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."
I. ПРИЙНЯТНІСТЬ
A. Попередні заперечення Уряду
12. Уряд стверджував, що заявник не вичерпав національні засоби захисту і ці заперечення вже відхилялись Судом у ряді попередніх рішень (див., між іншим, рішення "Ромашов проти України" ( 980_227 ) від 27 липня 2004 року, N 67534/01 п.п. 30-33). Суд вважає, що ці заперечення мають бути відхилені з тих же підстав.
13. Суд вважає, що скарга заявника порушує серйозні питання факту та права відповідно до Конвенції ( 995_004 ), визначення яких вимагає розгляду по суті. Суд не знаходить підстав для проголошення заяви неприйнятною.
Б. Інші скарги
14. Заявник також скаржився на порушення статті 2 (право на життя), статті 14 (заборона дискримінації) і статті 17 (заборона зловживання правами) Конвенції ( 995_004 ) з огляду на невиконання рішень, винесених на його користь.
15. Суд вважає, що у цій частині заява є очевидно необгрунтованою і має бути відхилена відповідно до пп. 3 та 4 ст. 35 Конвенції ( 995_004 ).
II. ЩОДО СУТІ
16. У своїх зауваженнях Уряд стверджував, що не було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) і статтю 1 Протоколу N 1 до Конвенції ( 994_535 ) (як у справах "Ромашов проти України" ( 980_227 ), п. 37, зазначеній вище, і "Войтенко проти України" ( 980_223 ), N 18966/02, п. 37, рішення від 29 червня 2004 року).
17. Заявник не погодився.
18. Суд зауважує, що рішення Чаплинського міського суду від 22 квітня 2002 року залишаються невиконаним приблизно три роки і сім місяців.
19. Суд нагадує, що він вже визнавав порушення п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) і статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції ( 994_535 ) у справах, які стосувались подібних питань (див. рішення "Войтенко проти України" ( 980_223 ), зазначене вище, пп. 39-43 і 53-55, і "Сокур проти України" ( 980_351 ) від 26 квітня 2005 року, N 29439/02, пп. 30-37).
20. Розглянувши всі надані матеріали справи, Суд вирішує, що Уряд не виклав жодного аргументу чи факту, який переконав би Суд дійти іншого висновку у цій справі. Відповідно, у цій справі було порушено п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) і статтю 1 Протоколу N 1 до Конвенції ( 994_535 ).
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
21. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода
22. Заявник просив відшкодувати заборгованість за рішеннями національного суду у розмірі 10101 грн. (приблизно 1686 ЄВРО) як матеріальну шкоду і 4000000 ЄВРО моральної шкоди.
23. Уряд зауважив, що скарга заявника щодо справедливої сатисфакції була необгрунтованою і що констатація порушення буде становити достатню сатисфакцію.
24. Суд вважає, що виплата Урядом заборгованості за рішеннями, що належить заявнику, буде становити розрахунок щодо його вимог стосовно матеріальної шкоди. Щодо вимог заявника про відшкодування нематеріальної шкоди Суд, об'єктивно оцінюючи ситуацію, як цього вимагає стаття 41 Конвенції ( 995_004 ), вважає за доцільне присудити йому 1720 ЄВРО.
Б. Витрати
25. Заявник не зазначив жодних вимог щодо компенсації витрат. Таким чином, Суд нічого не присуджує.
В. Пеня
26. Суд вважає за доцільне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського Центрального Банку, до якої мають бути додані три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує скаргу заявника за п. 1 ст. 6 Конвенції ( 995_004 ) і статтею 1 Протоколу N 1 ( 994_535 ) прийнятною, решту скарг неприйнятними;
2. Вирішує, що у цій справі було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Вирішує, що у цій справі було порушення статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції ( 994_535 );
4. Вирішує, що
(а) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач має сплати заявнику суму боргу, належну йому відповідно до рішення національного суду, а також 1720 ЄВРО (одну тисячу сімсот двадцять ЄВРО) як компенсацію за нематеріальну шкоду плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з заявника; ця сума має бути конвертована у національну валюту держави-відповідача на день здійснення платежу;
(б) у випадку невиплати чи несвоєчасної виплати державою-відповідачем належної заявнику суми на неї нараховуватиметься пеня, яка дорівнює граничній позичковій ставці Європейського Центрального Банку плюс три відсотки (simple interest), з часу, коли закінчиться вищезгаданий тримісячний строк, і до моменту повного розрахунку.
5. Відхиляє інші вимоги заявника щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою та повідомлено письмово 13 грудня 2005 року відповідно до пп. 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар секції С.Доллє (Mrs S.Dolle)
Голова секції А.Б.Бака (Mr. A.B.Baka)