"Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції ( 995_004 ), було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".
1. Щодо прийнятності
35. З огляду на констатацію порушення пункту 1 статті 6 ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) (див. пункти 22 та 29 вище), Суд констатує, що скарга за статтею 13 не є очевидно необґрунтованою в сенсі пункту 3 статті 35 Конвенції. Суд не вбачає жодних інших підстав для визнання скарги неприйнятною. Тому Суд визнає її прийнятною.
2. Щодо суті
36. Уряд посилається на свою позицію щодо відсутності порушень, що виключає застосування статті 13 Конвенції ( 995_004 ).
37. Заявник не коментує цю тезу.
38. Суд нагадує, що він неодноразово розглядав справи, подібні до даної, та встановлював порушення статті 13 ( 995_004 ) (див., наприклад, "Войтенко проти України" ( 980_223 ) (Voitenko c. Ukraine); "Ромашов проти України" ( 980_227 ) (Romashov c. Ukraine), N 67534/01, п. 47, від 27 липня 2004 року).
39. Проаналізувавши всю надану інформацію, Суд вважає, що Уряд не навів жодного факту чи аргументу, що здатний переконати його дійти іншого висновку в даній справі.
40. Отже, мало місце порушення статті 13 Конвенції ( 995_004 ).
III. ЩОДО ІНШИХ СТВЕРДЖУВАНИХ ПОРУШЕНЬ
41. Заявник скаржиться також на порушення його прав, гарантованих статтями 1, 14 та 17 Конвенції ( 995_004 ).
42. Виходячи з сукупності наявних матеріалів, Суд не встановив в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги, жодних ознак порушення прав та свобод, гарантованих Конвенцією ( 995_004 ).
43. Тому ця частина заяви є явно необґрунтованою та має бути відхилена згідно з пунктами 3, 4 статті 35 Конвенції ( 995_004 ).
IV. ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
44. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції ( 995_004 ) або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
A. Шкода
45. Заявник вимагає 2847,01 грн (1) відшкодування матеріальної шкоди та 9000 євро відшкодування моральної шкоди, якої він мав би зазнати.
---------------
(1) Приблизно 390 євро.
46. Уряд висловлює заперечення.
47. Суд вважає, що у разі, якщо зазначені рішення національного суду залишаються невиконаними, Уряд зобов'язаний виплатити заявнику присуджені ними суми компенсації. Суд також присуджує заявнику 2300 євро відшкодування моральної шкоди.
B. Судові витрати
48. Заявник також вимагає 20 950 грн (2) судових витрат, понесених під час розгляду справи національними судами та Судом.
---------------
(2) Приблизно 2866 євро.
49. Уряд стверджує, що витрати не були необхідними.
50. У відповідності до практики Суду заявник не може отримати відшкодування витрат, якщо не доведено, що вони були дійсно понесені, були необхідними та розумними щодо розміру. В даній справі, з огляду на наявні матеріали та зазначені критерії, Суд вважає належним присудити заявнику загалом 600 євро для відшкодування витрат.
C. Пеня
51. Суд вважає належним призначити пеню виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсоткових пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Приєднує до розгляду справи по суті попередні заперечення Уряду щодо невичерпання національних засобів юридичного захисту в частині скарги на невиконання рішення від 11 листопада 2003 року та відхиляє їх.
2. Оголошує заяву прийнятною в частині скарг на порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ), статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) та статті 13 Конвенції, решту заяви - неприйнятною.
3. Постановляє, що мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ).
4. Постановляє, що мало місце порушення статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
5. Постановляє, що мало місце порушення статті 13 Конвенції ( 995_004 ).
6. Постановляє, що:
a) держава-відповідач, окрім виконання свого зобов'язання сплатити заявнику заборгованість, яка досі йому належить за судовими рішеннями, повинна йому виплатити протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ):
(i) 2300 (дві тисячі триста) євро відшкодування моральної шкоди, конвертованих в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу, плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з цієї суми;
(ii) 600 (шістсот) євро судових витрат, конвертованих в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу, плюс будь-який податок, який може бути стягнутий з цієї суми;
b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (interest simple) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсоткових пункти.
7. Відхиляє решту вимог щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено французькою мовою і повідомлено в письмовій формі 25 вересня 2008 року згідно з пунктами 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар К.ВЕСТЕРДІК (C.Westerdiek)
Голова П.ЛОРЕНЦЕН (P.Lorenzen)