"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".
11. Уряд заперечує це твердження.
A. Щодо прийнятності
12. Уряд також вважає, що з огляду на виконання зазначеного рішення заявники більше не можуть посилатись на свій статус жертви порушення прав в сенсі статті 34 Конвенції ( 995_004 ). Він також вважає, що заявники не вичерпали національних засобів юридичного захисту, оскільки не звернулися до господарського суду з заявами про визнання їх кредиторами, також не оскаржили до суду бездіяльність державної виконавчої служби.
13. Заявники висловлюють заперечення щодо цих тверджень.
14. Як і в багатьох інших рішеннях щодо України, Суд знов наводить свою позицію, за якою заявник є жертвою порушення його прав, гарантованих Конвенцією ( 995_004 ), щодо періоду, протягом якого рішення, винесене на його користь, не виконується (див., наприклад, рішення "Ромашов проти України" ( 980_227 ) (Romashov c. Ukraine), N 67534/01, п. 27, від 27 липня 2004; "Войтенко проти України" ( 980_223 ) (Voitenko c. Ukraine), N 18966/02, п. 35, від 29 червня 2004; "Дюбенко проти України" ( 980_251 ) (Dubenko c. Ukraine), N 74221/01, п. 36, від 11 січня 2005). Крім того, Суд нагадує, що особа, маючи на руках виконавчий лист, виданий проти державного органу, мала б бути звільнена від обов'язку ініціювати якусь процедуру з метою виконання рішення ("Метакса проти Греції" (Metaxas c. Grece), N 8415/02, п. 19, від 27 травня 2004).
15. Тому Суд відхиляє попередні зауваження Уряду та визнає заяву прийнятною.
B. Щодо суті
16. Уряд посилається на фінансові труднощі підприємства-боржника та стверджує, що надмірна тривалість провадження була зумовлена необхідністю дотримати належний баланс між інтересами різних осіб.
17. Заявники висловлюють заперечення.
18. Суд нагадує, що рішення, винесені на користь заявниці, залишаються невиконаними близько п'яти років та семи місяців та рішення, винесені на користь заявника,- близько трьох років та одинадцяти місяців.
19. Суд неодноразово встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) в багатьох подібних справах (див. вищезазначене рішення у справі "Ромашов проти України" ( 980_227 ) (Romashov v. Ukraine, пп. 42-46), та рішення у справі "Войтенко проти України" ( 980_223 ) (Voytenko v. Ukraine, no. 18966/02, пп. 53-55, рішення від 29 червня 2004, "Козачок проти України" (Kozatchek c. Ukraine), no 29508/04, від 7 грудня 2006). Проаналізувавши всю надану інформацію, Суд вважає, що Уряд не навів жодного факту чи аргументу, що здатний переконати його дійти іншого висновку в даній справі.
20. Отже, мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
II. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
21. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції ( 995_004 ) або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
22. Заявниця не висунула жодних вимог щодо справедливої сатисфакції. Тому Суд нічого не присуджує.
A. Шкода
23. Заявник вимагає 10 000 євро відшкодування моральної шкоди.
24. За твердженнями Уряду вимоги заявника є необґрунтованими та надмірними.
25. Суд присуджує заявнику 1600 євро відшкодування моральної шкоди.
B. Пеня
26. Суд вважає належним призначити пеню виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Визнає заяву прийнятною;
2. Постановляє, що мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 );
3. Постановляє, що:
a) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач повинна виплатити заявнику 1600 (тисячу шістсот) євро відшкодування моральної шкоди. Зазначена сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу, плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з цієї суми;
b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки;
4. Відхиляє решту вимог щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено французькою мовою і повідомлено в письмовій формі 24 квітня 2008 року згідно з пунктами 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар К.ВЕСТЕРДІК (C.Westerdiek)
Голова П.ЛОРЕНЦЕН (P.Lorenzen)