"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".
A. Щодо прийнятності
10. Уряд докоряє заявнику за невичерпання внутрішнього засобу захисту, а саме: процедури оскарження дій та бездіяльності Державної виконавчої служби, яка займалася виконанням рішення, винесеного на його користь. Уряд оспорює також статус жертви заявника відповідно до статті 34 Конвенції ( 995_004 ), оскільки рішення, винесене на користь заявника, було повністю виконане.
11. Заявник не погоджується з цими твердженнями Уряду.
12. Суд констатує, що аргументи схожі до тих, які подав Уряд, були відхилені у багатьох рішеннях Суду (див., наприклад, рішення у справі "Войтенко проти України" (Voїtenko c. Ukraine) ( 980_223 ), N 18966/02, пп. 31 та 35, від 29 червня 2004 року; рішення у справі "Ромашов проти України" (Romachov c. Ukraine) ( 980_227 ), N 67534/01, від 27 липня 2004 року, п. 27). Він не бачить жодної причини для того, щоб дійти іншого висновку у цій справі. Таким чином, Суд відхиляє попередні заперечення Уряду.
13. Суд констатує, що заява не є явно необґрунтованою у сенсі п. 3 статті 35 Конвенції ( 995_004 ). Суд зазначає, крім того, що це не має жодного іншого мотиву неприйнятності.
B. Щодо суті
14. У своїх зауваженнях Уряд подав аргументи, схожі на ті, які наводилися у справах "Войтенко проти України" ( 980_223 ) та "Кацюк проти України" ( 980_236 ), з метою довести відсутність порушення статті 1 Протоколу N 1 ( 994_535 ) (див. рішення у вищезазначеній справі "Войтенко проти України" (Voїtenko c. Ukraine), п. 55; у справі "Кацюк проти України" (Katsyuk c. Ukraine), N 58928/00, п. 61, від 5 квітня 2005 року).
15. Заявник не погоджується.
16. Суд нагадує передусім, що у жодному випадку державний орган не може посилатися на відсутність ресурсів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду, та що тривалі затримки стосовно виконання рішення є порушенням права, гарантованого статтею 1 Протоколу 1 ( 994_535 ) (див. справу "Бурдов проти Росії" (Bourdov c. Russie) ( 980_045 ) , N 59498/00, пп. 35 та 40, CEDH 2002-III). Отже, утримуючись майже три роки і десять місяців від застосування заходів, необхідних для виконання остаточного судового рішення, винесеного у справі, українські державні органи позбавили статтю 1 Протоколу 1 її корисного ефекту.
17. Відповідно, мало місце порушення статті 1 Протоколу N 1 ( 994_535 ).
III. ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
18. Відповідно до статті 41 Конвенції ( 995_004 ):
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
A. Шкода
19. У своєму формулярі заяви заявник вимагає 10000 ЄВРО у якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якої він зазнав.
20. Уряд вважає, що заявник не обґрунтував свої вимоги та що можлива констатація порушення статті 1 Протоколу N 1 ( 994_535 ) сама по собі буде достатньою справедливою сатисфакцією.
21. Суд вважає, що сума, яку вимагає заявник у якості відшкодування моральної шкоди, є надмірною. Ухвалюючи рішення на засадах справедливості, як вимагає стаття 41 Конвенції ( 995_004 ), Суд присуджує заявнику 1840 ЄВРО у якості відшкодування усієї завданої йому шкоди.
B. Витрати та видатки
22. Заявник не подав жодних вимог з цього приводу.
C. Пеня
23. Суд вважає за доцільне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки (le taux d'interet de la facilite de pret marginal) Європейського центрального банку, до якої мають бути додані три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Визнає прийнятною заяву заявника;
2. Вирішує, що мало місце порушення статті 1 Протоколу 1 (994_535 );
3. Вирішує, що:
а) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним, відповідно до положень пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач має сплатити заявнику 1840 ЄВРО (тисячу вісімсот сорок ЄВРО) для відшкодування усієї завданої шкоди плюс суму будь-якого податку, який може бути стягнуто з заявника, конвертовані в українську гривню на день здійснення платежу;
б) на суму нараховуватиметься пеня, яка дорівнює граничній позичковій ставці (le taux egal a celui de la facilite de pret marginal) Європейського центрального банку плюс три відсотки з часу, коли закінчаться вищезгадані три місяці, і до моменту повного розрахунку;
4. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено французькою мовою, повідомлено письмово 22 листопада 2005 року відповідно до положень пунктів 2 та 3 статті 77 Регламенту ( 980_067 ).
Голова секції Ж.-П.КОСТА
Секретар секції С.ДОЛЛЄ