«Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню».
7. Суд повторює, що Конвенція не забороняє застосування покарання у виді довічного позбавлення волі до осіб, яких було визнано винними у вчиненні особливо тяжких злочинів, наприклад, вбивстві. Однак для того, щоб таке покарання відповідало вимогам статті 3 Конвенції, воно має бути de jure та de facto скоротним, що означає як наявність у засудженого перспективи звільнення, так і можливість перегляду. Основа такого перегляду повинна охоплювати оцінку наявності законних підстав пенологічного характеру для подальшого тримання засудженого під вартою. До цих підстав належить покарання, стримування, захист суспільства та реабілітація. Співвідношення між ними необов’язково є сталим і може змінюватися упродовж відбування покарання, тому підстави, які спочатку виправдовували тримання під вартою, можуть не виправдовувати його після тривалого строку відбування покарання. Наголошується на важливості реабілітації, оскільки саме в цьому наразі полягає акцент у політиці країн Європи щодо обрання покарань, як це відображено у практиці Договірних держав, відповідних стандартах, прийнятих Радою Європи, та відповідних міжнародних документах (див. рішення у справі «Вінтер та інші проти Сполученого Королівства» [ВП] (Vinter and Others v. the United Kingdom) [GC], заява № 66069/09 та 2 інші, пункти 59-81, ЄСПЛ 2013 (витяги)).
8. У керівній справі «Петухов проти України (№ 2)» (Petukhov v. Ukraine (no. 2), заява № 41216/13, від 12 березня 2019 року) Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
9. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. Отже, вони є прийнятними та свідчать про порушення статті 3 Конвенції.
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
10. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію».
11. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Петухов проти України (№ 2)» (Petukhov v. Ukraine (no. 2)), пункт 201) Суд вважає, що встановлення порушення само собою становить достатню справедливу сатисфакцію.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Вирішує об’єднати заяви.
2. Оголошує заяви прийнятними.
3. Постановляє , що ці заяви свідчать про порушення статті 3 Конвенції у зв’язку з покаранням у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення.
4. Постановляє , що встановлення порушення само собою становить достатню справедливу сатисфакцію.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 18 листопада 2021 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.
В.о. заступника Секретаря
Вікторія МАРАДУДІНА
Голова
Лятіф ГУСЕЙНОВ
ДОДАТОК
ПЕРЕЛІК
заяв зі скаргами за статтею 3 Конвенції (покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення)
№
№ заяви,
дата подання
П.І.Б. заявника,
рік народження
П.І.Б. представника
та місцезнаходження
Назва суду першої інстанції,
дата обрання покарання у виді довічного позбавлення волі
Рішення суду про залишення вироку без змін
1
22356/20
06.05.2020
Олег Миколайович
ТОКАР
1986
Апеляційний суд Вінницької області
11.06.2007
Верховний Суд України,
17.01.2008
2
23423/20
07.05.2020
Ігор Григорович
ЗІНЧЕНКО
1973
Плахотнюк
Олександр Олександрович
м. Київ
Київський міський суд
18.08.2000
Верховний Суд України,
15.02.2001
3
23878/20
12.05.2020
Андрій Миколайович
БОНДАРЕНКО
1981
Ровенський
Олександр Валерійович
м. Київ
Апеляційний суд Вінницької області
09.03.2004
Верховний Суд України,
01.07.2004
4
23899/20
28.05.2020
Михайло Володимирович
ОРЛОВ
1974
Киченок
Андрій Сергійович
м. Київ
Апеляційний суд Луганської області
20.03.2012
Інформація відсутня
5
3177/21
08.12.2020
Сергій Володимирович
ДІДЕНКО
1979
Горбачевська
Тамара Ігорівна
м. Харків
Київський міський суд
20.11.2000
Верховний Суд України,
12.04.2001
6
6740/21
14.01.2021
Сергій Йосипович
КАРПОВЕЦЬ
1976
Киченок
Андрій Сергійович
м. Київ
Апеляційний суд Рівненської області
03.04.2002
Верховний Суд України,
20.08.2002
7
7593/21
28.01.2021
Сергій Дмитрович
БРОВКО
1963
Киченок
Андрій Сергійович
м. Київ
Харківський обласний суд
11.04.1997
Верховний Суд України,
10.02.1998
Смертна кара замінена на покарання у виді довічного позбавлення волі рішенням Харківського обласного суду,
11.04.2001
8
8509/21
13.01.2021
Сергій Георгійович
СІМОН
1987
Ревякін
Максим Олександрович
м. Харків
Апеляційний суд Харківської області
14.08.2009
Верховний Суд України,
01.06.2010