Суд також нагадує, що незмінність підстав для підозри. Що заарештована особа вчинила правопорушення, є умовою sine qua non для того, щоб подальше тримання її під вартою вважалося законним, але через деякий час ця умова вже перестає бути достатньою. Тоді Суд повинен встановити, чи інші підстави, на яких ґрунтуються рішення судових органів, продовжують виправдовувати позбавлення свободи. Якщо ці підстави виявляються "відповідними" і "достатніми", тоді Суд з'ясовує, чи виявили компетентні національні органи "особливу сумлінність" у здійсненні провадження (див. рішення у справі "Лабіта проти Італії" ( 980_009 ) (Labita v. Italy), N 26772/95, п. 153, ECHR 2000-IV).