Суд повторює, що національні суди повинні в першу чергу забезпечувати, щоб у конкретній справі запобіжне ув'язнення обвинуваченого не перевищувало розумний строк. Для цього вони повинні, беручи належним чином до уваги принципи презумпції невинуватості, дослідити всі обставини справи, які можуть підтвердити або спростувати наявність суспільної потреби, яка виправдовує відхилення від вимоги щодо поваги до свободи особи, і зазначити про це у своїх рішеннях про продовження строку тримання під вартою. Питання про те, чи мало місце порушення п. З статті 5 Конвенції ( 995_004 ), Суд повинен вирішити, спираючись головним чином на підстави, наведені в цих рішеннях (див. рішення у справі "І.А. проти Франції" (I.A. v. France) від 23 вересня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-VII, n. 102).