Протоколу N 1 ( 994_535 ) "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".
А. Щодо прийнятності скарги за п. 1 статті 2 Конвенції ( 995_004 )
15. Суд нагадує, що він відхилив схожу скаргу, подану заявниками у відповідних справах щодо невиконання рішень (див. ухвалу від 26 листопада 2002 року у справі "Сокур проти України" ( 980_351 ), N 29432/02, рішення від 3 травня 2005 року у справі "Василенко проти України" ( 980_358 ), N 19872/02, пп. 18-20). Він не бачить жодних причин винести інше рішення у цій справі. Відповідно, ця частина заяви є необґрунтованою і має бути відхилена на підставі пп. З та 4 статті 35 Конвенції ( 995_004 ).
В. Щодо прийнятності скарг за п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статтею 1 Протоколу N 1 ( 994_535 )
16. Суд у світлі сукупності аргументів сторін вважає, що скарги за п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статтею 1 Протоколу N 1 ( 994_535 ) піднімають серйозні питання факту та права, які не можуть бути вирішені на цій стадії розгляду заяви, але потребують розгляду по суті. Відповідно, ці скарги не будуть визнані явно необґрунтованими у сенсі п. З статті 35 Конвенції. Жодної іншої причини для визнання скарги неприйнятною не було встановлено.
II. ЩОДО СТВЕРДЖУВАНОГО ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 ) ТА СТАТТІ 1 ПРОТОКОЛУ N 1 ( 994_535 )
17. У своїх зауваженнях Уряд навів аргументи, схожі на ті, які мали місце у справах "Ромашов проти України" ( 980_227 ), "Войтенко проти України" ( 980_223 ) та "Сокур проти України" ( 980_351 ), які містили заперечення порушення п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) або статті 1 Протоколу N 1 ( 994_535 ) (див. рішення у вищевказаній справі "Ромашов проти України", п. 37, та рішення у справі "Войтенко проти України", N 18966/02, п. 37, від 29 червня 2004 року, рішення у справі "Сокур проти України", N 29439/02, п. 28, від 26 квітня 2005 року, рішення у справі "Кацюк проти України" ( 980_236 ), N 58928/00, пп. 50 та 56, від 5 квітня 2005 року).
18. Заявник не погоджується з аргументами Уряду.
19. Суд нагадує передусім, що у жодному випадку державний орган не може посилатися на відсутність ресурсів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду, та що тривалі затримки стосовно виконання рішення є порушенням права, гарантованого статтею 1 Протоколу N 1 ( 994_535 ) (див. справу "Бурдов проти Росії" ( 980_045 ), N 59498/00, пп. 35 та 40, CEDH 2002-III). Отже, утримуючись понад три роки та три місяці від застосування заходів, необхідних для виконання остаточного судового рішення, винесеного у справі, українські державні органи позбавили п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статтю 1 Протоколу N 1 їхньої позитивної дії.
20. Цих даних достатньо для того, щоб Суд зробив висновок щодо порушення п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Протоколу N 1 ( 994_535 ) у цій справі.
III. ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
21. Відповідно до статті 41 Конвенції ( 995_004 ):
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
22. Суд наголошує, що відповідно до статті 60 його Регламенту ( 980_067 ) усі вимоги стосовно справедливої сатисфакції мають бути викладені у цифрах та бути розподілені на частини, викладені у письмовій формі та супроводжені необхідними підтверджуючими документами. Недотримання вищевикладених вимог може потягнути за собою відхилення Судом заяви повністю або частково.
23. Заявник вимагає 16 653 ЄВРО як відшкодування матеріальної шкоди, а також 6000 ЄВРО як відшкодування моральної шкоди, якої він ймовірно зазнав.
24. Уряд зазначає, що заявник не обґрунтував свої вимоги. Він вважає, що вимоги стосовно відшкодування моральної шкоди завищені та що можлива констатація порушення сама по собі буде достатньою справедливою сатисфакцією.
25. Тим не менше, рішення суду, винесене на користь заявника, не було виконане повністю (див. пункт 12). Суд зазначає, що той факт, що зобов'язання залишається за державою, не викликає сумніву. Відповідно, Суд вважає, що, якби Уряд виплатив заявнику залишок боргу, це вирішило б справу остаточно і безповоротно.
26. Суд вважає, що сума, яку вимагає заявник як відшкодування моральної шкоди, є надмірною (див. рішення у справі "Ернестіно Зуло проти Італії", N 64897/01, п. 26, від 10 листопада 2004 року). Ухвалюючи рішення на засадах справедливості, як вимагає стаття 41 Конвенції ( 995_004 ), Суд присуджує заявнику 1500 ЄВРО.
A. Витрати та видатки
27. Заявник вимагає 12 ЄВРО як відшкодування його поштових витрат та витрат на юридичну допомогу.
28. Уряд не надав жодних коментарів з цього приводу.
29. Беручи до уваги відомості, які є у його розпорядженні, Суд присуджує заявнику 12 ЄВРО, вважаючи цю суму обґрунтованою.
B. Пеня
30. Суд вважає за доцільне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки (le taux d'interet de la facilite de pret marginal) Європейського центрального банку, до якої мають бути додані три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Визнає прийнятною заяву заявника стосовно скарг на порушення п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Протоколу N 1 ( 994_535 ), а решту заяви визнає неприйнятною;
2. Вирішує, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Вирішує, що було порушення статті 1 Протоколу N 1 ( 994_535 );
4. Вирішує, що:
а) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995-004 ), держава-відповідач має сплатити заявнику 1500 ЄВРО (тисячу п'ятсот ЄВРО) для відшкодування моральної шкоди, 12 ЄВРО (дванадцять ЄВРО) для відшкодування витрат та видатків плюс суму будь-якого податку, який може бути стягнуто з заявника, конвертовані в українську гривню на день здійснення платежу;
б) на суму нараховуватиметься пеня, яка дорівнює граничній позичковій ставці (le taux egal a celui de la facilite de pret marginal) Європейського центрального банку плюс три відсотки з часу, коли закінчаться вищезгадані три місяці, і до моменту повного розрахунку;
5. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено французькою мовою, повідомлено письмово 4 жовтня 2005 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту ( 980_067 ).
Секретар секції С.ДОЛЛЄ
Голова секції Ж.-П.КОСТА