"1. Особи, узята під варту відповідно до пункту 1 статті 61, повинна бути звільнена, якщо вимога про її видачу не надійде протягом одного місяця з дня взяття під варту.
2. Особа, затримана відповідно до пункту 2 статті 61, повинна бути звільнена, якщо вимога про її видачу не надійшла протягом терміну, передбаченого законодавством для затримання".
2. Цивільно-процесуальний кодекс ( 1501-06, 1502-06, 1503-06, 1504-06, 1505-06 ) (у редакції, чинній на час подій у справі)
33. У відповідних положеннях статті 248-1 Кодексу ( 1502-06 ) зазначалося:
"Громадянин має право звернутися до суду... зі скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного органу, юридичної або службової особи під час здійснення ними управлінських функцій порушено його права чи свободи".
B. Відповідна національна практика
Постанова Пленуму Верховного Суду України N 4 ( v0004700-03 ) від 25 квітня 2003 року "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства"
34. У відповідних витягах постанови Пленуму Верховного Суду ( v0004700-03 ) зазначено:
"11. Визнання затримання незаконним не є підставою для відмови в задоволенні подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту".
35. Інші положення національного законодавства і практики викладені в рішенні "Солдатенко проти України" (Soldatenko v. Ukraina, N 2440/07, пп. 21-29 і 31, від 23 жовтня 2008 року).
ЩОДО ПРАВА
I. СКАРГИ НА ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3 і ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
36. Заявник скаржився, що в разі екстрадиції йому загрожуватиме жорстоке поводження і несправедливий судовий розгляд з боку органів влади Білорусі, а це становитиме порушення статті 3 і пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ), відповідні положення яких проголошують: