"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."
A. Щодо прийнятності
16. Суд зазначає, що скарга не є очевидно необґрунтованою у значенні пункту 3 статті 35 Конвенції ( 995_004 ). Далі Суд зазначає, що вона не є неприйнятною за будь-яких інших підстав. Отже, вона має бути визнана прийнятною.
B. Щодо суті
17. Уряд утримався від надання зауважень у справі.
18. Суд зазначає, що рішення від 22 травня 2000 року залишається невиконаним.
19. Суд повторює, що він вже встановлював порушення п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) у справах, що порушують схожі питання (див., наприклад, вищевказане рішення у справі "Войтенко проти України" ( 980_223 ) (Voytenko v. Ukraine), пп. 39-43 та 53-55).
20. Дослідивши всі надані матеріали, Суд вважає, що Уряд не виклав жодного факту чи переконливого аргументу, здатного переконати Суд дійти іншого висновку у цій справі.
21. Таким чином, у цій справі мало місце порушення п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
II. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
22. Заявник також скаржився за статтею 3 Протоколу N 7 ( 994_804 ) щодо неможливості отримати компенсацію за незаконне притягнення до відповідальності.
23. Однак, в світлі всіх наданих матеріалів, Суд доходить висновку, що ці твердження не виявляють ознак порушення прав чи свобод, що гарантуються Конвенцією ( 995_004 ) чи протоколами до неї.
24. Відповідно заява в цій частині має бути визнана неприйнятною як очевидно необґрунтована відповідно до пп. 1, 3 та 4 статті 35 Конвенції ( 995_004 ).
III. ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
25. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції ( 995_004 ) або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
A. Шкода
26. Заявник вимагав суму заборгованості за рішенням суду з урахуванням інфляційних втрат. Також він вимагає 10 000 євро відшкодування моральної шкоди.
27. Уряд не погодився з цими вимогами.
28. Оскільки заявник вимагав кошти, присуджені рішенням, яке розглядається, Суд зазначає, що Уряд має виплатити йому несплачений борг (див. п. 7), що буде становити відшкодування матеріальної шкоди.
29. Щодо вимоги заявника стосовно втрат через інфляцію, Суд зазначає, що вона не була підтверджена жодними офіційними документами, які б надали Суду можливість визначити суму. У зв'язку з цим він відхиляє цю частину вимоги (див. рішення у справі "Глова та Брегін проти України" ( 974_063 ) (Glova and Bregin v. Ukraine), NN 4292/04 та 4347/04, п. 29, від 28 лютого 2006 року).
30. Щодо решти вимоги заявника стосовно справедливої сатисфакції Суд, вирішуючи на засадах справедливості, як передбачає стаття 41 Конвенції ( 995_004 ), присуджує заявнику 2000 (дві тисячі) євро відшкодування моральної шкоди.
B. Судові витрати
31. Заявник також вимагає 30 євро відшкодування витрат, яких він зазнав в результаті провадження в Суді.
32. Суд вважає за доцільне присудити заявнику суму, що вимагається.
C. Пеня
33. Суд вважає за доцільне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує скаргу стосовно невиконання рішення від 22 травня 2000 року прийнятною, а решту заяви - неприйнятною;
2. Постановляє, що у цій справі було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Постановляє, що у цій справі було порушення статті 1 Першого протоколу ( 994_535 );
4. Постановляє, що:
(a) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач має сплатити заявнику заборгованість за рішенням, яка досі належить до виплати, а також 2030 (дві тисячі тридцять) євро відшкодування моральної шкоди та судових витрат, плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з цієї суми. Ця сума має бути конвертована у національну валюту держави-відповідача на день здійснення платежу;
(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на вищезазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки у Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки;
5. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою і повідомлено у письмовій формі 24 квітня 2008 року згідно з пунктами 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар К.ВЕСТЕРДІК (C.Westerdiek)
Голова П.ЛОРЕНЦЕН (P.Lorenzen)