"Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції ( 995_004 ), було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".
I. ЩОДО ПРИЙНЯТНОСТІ
16. Уряд надав зауваження, посилаючись на те, що заявниці не вичерпали всіх національних засобів юридичного захисту. Такі зауваження вже були відхилені у багатьох рішеннях Суду щодо невиконання рішень, винесених щодо державних підприємств (дивись, серед багатьох інших, рішення у справах "Михайленки та інші проти України" ( 980_231 ), N 35091/02, пп. 38-40, ECHR 2004-XII, та "Сичов проти України" ( 980_396 ), N 4773/02, пп. 42-46, 11 жовтня 2005 року). Суд вважає, що ці зауваження мають бути відхилені з цих самих підстав.
17. Суд приходить до висновку, що заява порушує важливі питання фактів та права за Конвенцією ( 995_004 ), тому потребує розгляду по суті, Суд не знаходить жодних інших підстав для визнання її неприйнятною. Відповідно Суд визнає заяву прийнятною.
II. ЩОДО СУТІ
18. У своїх зауваженнях Уряд стверджував, що порушення п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) не було.
19. Заявниці не погоджувалися.
20. Суд зазначає, що рішення, винесені на користь заявниць, залишаються невиконаними протягом значного періоду. Крім того, затримки у їх виконанні становили від чотирьох років та восьми місяців до п'яти років та одинадцяти місяців.
21. Суд нагадує, що ним вже були визнанні порушення п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) у схожих справах (дивись, наприклад, рішення у справах "Сокур проти України" ( 980_351 ), згадувалося вище, пп. 36-37, та "Шаренок проти України" ( 980_235 ), N 35087/02, пп. 37-38, 22 лютого 2005 року).
22. Дослідивши всі матеріали справи, Суд зазначає, що Уряд не навів жодного факту чи переконливого аргументу, який дозволив би дійти іншого висновку у цій справі.
23. Відповідно мало місце порушення п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ).
24. З огляду на обставини справи Суд не вважає за необхідне розглядати за статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) ту саму скаргу, що розглядається за статтею 6 Конвенції (див. справу "Деркач та Палек проти України" ( 980_234 ), NN 34297/02 та 39574/02, п. 42, 21 грудня 2004 року).
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
25. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції ( 995_004 ) або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода
26. Заявниці вимагали невиплачену заборгованість за рішеннями суду та невизначені суми інфляційної індексації як компенсацію матеріальної шкоди. Крім того, заявниці вимагали по 20 000 (двадцять тисяч) євро кожна як компенсацію моральної шкоди.
27. Уряд стверджував, що зазначені вимоги є надмірними та необґрунтованими, та залишив це питання на розсуд Суду.
28. Суд зазначає, що, оскільки рішення, винесені на користь заявниць, залишаються невиконаними, Уряд має виплатити заявницям заборгованість за рішеннями суду, що становитиме відшкодування матеріальної шкоди. Суд відхиляє решту вимог заявниць щодо відшкодування матеріальної шкоди як необґрунтовані (для порівняння див. рішення "Reynbakh v. Russia", N 23405/03, пп. 34-35, 29 вересня 2005 року, та "Levin v. Russia", N 33264/02, пп. 31-34, 2 лютого 2006 року).
29. Суд, крім того, вважає, що заявниці зазнали деякої моральної шкоди у зв'язку із встановленим порушенням. Проте суми, які вони вимагали, є надмірними. Здійснюючи свою оцінку на засадах справедливості, як вимагається статтею 41 Конвенції ( 995_004 ), Суд присуджує кожній заявниці по 2600 євро (дві тисячі шістсот євро) як відшкодування моральної шкоди.
В. Судові витрати
30. Заявниці також вимагали загальну суму 272,62 грн(1) у зв'язку з поштовими та іншими витратами та надали копії чеків за поштові, копіювальні та інші послуги.
_______________ (1) 36,32 євро.
31. Уряд пропонував відшкодувати заявницям 224,30 грн.
32. Беручи до уваги обставини справи та зауваження сторін, Суд присуджує заявницям загальну суму 45 (сорок п'ять) євро судових витрат.
С. Пеня
33. Суд вважає належним призначити пеню виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує заяву прийнятною;
2. Постановляє, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Постановляє, що немає потреби окремо розглядати скарги за статтею 13 Конвенції ( 995_004 );
4. Постановляє, що:
(а) протягом трьох місяців від дати, коли рішення стане остаточним згідно з п. 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач повинна сплатити заявницям невиплачену частину заборгованості за рішенням національних судів, винесених на їх користь, а також 2600 (дві тисячі шістсот) євро кожній заявниці як відшкодування моральної шкоди та загальну суму 45 (сорок п'ять) євро компенсації судових витрат плюс суму будь-якого податку, який може бути стягнутий з зазначених сум; вказані суми мають бути конвертовані у національну валюту держави-відповідача на день розрахунку;
(b) після сплину вищезазначених трьох місяців і до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, плюс три відсотки;
5. Відхиляє решту вимог заявниць щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою та повідомлено письмово 7 грудня 2006 року відповідно до пп. 2 та 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар Клаудія ВЕСТЕРДІК (підпис)
Голова Пеер ЛОРЕНЦЕН (підпис)