«Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню».
7. Суд повторює, що Конвенція не забороняє застосування покарання у виді довічного позбавлення волі до осіб, яких було визнано винними у вчиненні особливо тяжких злочинів, наприклад, у вбивстві. Однак для того, щоб таке покарання відповідало вимогам статті 3 Конвенції, воно має бути de jure та de facto скоротним, що означає як наявність у засудженого перспективи звільнення, так і можливість перегляду. Основа такого перегляду повинна охоплювати оцінку наявності законних підстав пенологічного характеру для подальшого тримання засудженого під вартою. До цих підстав належить покарання, стримування, захист суспільства та реабілітація. Співвідношення між ними необов’язково є сталим і може змінюватися упродовж відбування покарання, тому підстави, які спочатку виправдовували тримання під вартою, можуть не виправдовувати його після тривалого строку відбування покарання. Наголошується на важливості реабілітації, оскільки саме в цьому наразі полягає акцент у політиці країн Європи щодо обрання покарань, як це відображено у практиці Договірних держав, відповідних стандартах, прийнятих Радою Європи, та відповідних міжнародних документах (див. рішення у справі «Вінтер та інші проти Сполученого Королівства» [ВП] (Vinter and Others v. the United Kingdom) [GC], заява № 66069/09 та 2 інші, пункти 59-81, ЄСПЛ 2013 (витяги)).
8. У керівній справі «Петухов проти України (№ 2)» (Petukhov v. Ukraine (no. 2)), заява № 41216/13, від 12 березня 2019 року, Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
9. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. Отже, вони є прийнятними та свідчать про порушення статті 3 Конвенції.
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
10. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію».
11. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Петухов проти України (№ 2)» (Petukhov v. Ukraine (no. 2)), пункт 201) Суд вважає, що встановлення порушення само собою становить достатню справедливу сатисфакцію.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Вирішує об’єднати заяви.
2. Оголошує заяви прийнятними.
3. Постановляє , що вони свідчать про порушення статті 3 Конвенції.
4. Постановляє , що встановлення порушення само собою становить достатню справедливу сатисфакцію.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 02 грудня 2021 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.
В.о. заступника Секретаря
Вікторія МАРАДУДІНА
Голова
Лятіф ГУСЕЙНОВ
ДОДАТОК
ПЕРЕЛІК
заяв зі скаргами за статтею 3 Конвенції (покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення)
№
№ заяви,
дата подання
П.І.Б. заявника,
рік народження
П.І.Б. представника
та місцезнаходження
Назва суду першої інстанції,
дата обрання покарання
у виді довічного позбавлення волі
Рішення суду
про залишення вироку
без змін
1
1691/21
24.12.2020
Василь Іванович
СЬОМАК
1977
Беспала
Таміла Сергіївна
м. Харків
Московський обласний суд,
13.06.2001
Верховний Суд Російської Федерації,
09.10.2001
2
1724/21
30.12.2020
Максим Вітесович
ВОЛУЖИС
1989
Беспала
Таміла Сергіївна
м. Харків
Апеляційний суд
Херсонської області,
11.03.2011
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
11.12.2012
3
2918/21
23.12.2020
Олександр Анатолійович
ЄСАУЛОВ
1981
Апеляційний суд міста Києва,
21.06.2006
Верховний Суд України,
26.09.2006
4
3753/21
05.01.2021
Рашитбек Ібрагімович
ІСАКОВ
1959
Гнатенко
Олексій Анатолійович
м. Київ
Апеляційний суд міста Севастополя Автономної Республіки Крим,
28.03.2005
Верховний Суд України,
03.08.2006
5
13538/21
18.02.2021
Сергій Анатолійович
БОРОВИК
1984
Апеляційний суд
Автономної Республіки Крим,
17.09.2003
Верховний Суд України,
19.02.2004
6
17745/21
23.03.2021
Віталій Миколайович
КОЗАЧЕНКО
1980
Киченок
Андрій Сергійович
м. Київ
Харківський апеляційний суд,
31.03.2003
Верховний Суд України,
14.10.2003