"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів".
16. Уряд подав заперечення щодо статусу жертви заявниці, подібні до тих, які Суд уже відхилив (див. рішення у справі "Шмалько проти України" ( 980_226 ), N 60750/00, пункти 30-34, рішення від 20 липня 2004 року). Уряд вважає, що ці заперечення повинні бути відхилені з тих же підстав.
17. Суд доходить висновку, що скарга заявниці за пунктом 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) стосовно затримки у виконанні рішення Новогродівського міського суду піднімає питання факту і права, визначення яких вимагає вивчення справи по суті. Він не вбачає підстав для проголошення цієї скарги неприйнятною. З тих же підстав скарга заявниці за статтею 1 Першого протоколу ( 994_535 ) не може бути оголошена неприйнятною.
III. ЩОДО СУТІ
18. Уряд стверджував, що рішення, винесене на користь заявниці, було виконано повністю. Уряд далі стверджував, що відповідальність держави у цій ситуації обмежувалась організацією та належним проведенням виконавчого провадження і що тривалість виконавчого провадження була спричинена складним фінансовим станом компанії-боржника та енергетичного сектору економіки України в цілому. Уряд доводив, що виконавча служба здійснила всі необхідні дії і не може бути відповідальною за затримку. Законність виконавчих проваджень у цій справі була підтверджена національними судами. Уряд доводив, що держава не могла бути відповідальною за борги своїх підприємств і що держава щорічно перераховувала значні суми зі свого бюджету для покриття частини соціальних виплат для працівників вугільної промисловості.
19. Заявниця не погодилась.
20. Суд зазначає, що рішення, винесене на користь заявниці, не виконувалось протягом більше ніж трьох років та трьох місяців.
21. Суд нагадує, що він уже визнавав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) у справах, подібних до цієї заяви (див. рішення у згаданих вище справах "Сокур проти України" ( 980_351 ), пункти 30-37; "Шмалько проти України" ( 980_226 ), пункти 55-57).
22. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд вважає, що Уряд не надав жодних фактів чи доводів, що могли б переконати його дійти іншого висновку у цій справі.
23. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
24. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) зазначає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода
25. Заявниця вимагала 2001 євро матеріальної шкоди і 6000 євро нематеріальної шкоди.
26. Уряд стверджував, що заявниця не обґрунтувала свої вимоги.
27. Суд не вбачає ніякого причинного зв'язку між визнаним порушенням та стверджуваною матеріальною шкодою; тому він відхиляє цю вимогу. Однак Суд вважає, що заявниця все ж зазнала нематеріальної шкоди, і, приймаючи рішення на засадах справедливості, присуджує заявниці 800 євро.
Б. Судові витрати
28. Протягом встановленого строку заявниця не подала жодних вимог з цього приводу; тому Суд нічого їй не присуджує.
В. Пеня
29. Суд вважає належним призначити пеню виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує заяву прийнятною;
2. Вирішує, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Вирішує, що було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 );
4. Вирішує, що:
(а) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач повинна виплатити заявниці 800 євро (вісімсот євро) як компенсацію нематеріальної шкоди, з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто з заявниці;
(б) сума, зазначена вище, повинна бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(в) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки;
5. Відхиляє решту вимог заявниці стосовно справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою і повідомлено в письмовій формі 21 грудня 2006 року, згідно з пунктами 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар Клаудія ВЕСТЕРДІК
Голова Пеер ЛОРЕНЦЕН