Першого протоколу ( 994_535 ) — ст. 1 Справа "Скрипняк та інші проти України" (Заяви NN 9177/05, 14241/05, 10596/06, 17346/06, 20912/06 та 34604/06)

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".

Уряд висловив заперечення щодо цієї тези.

A. Щодо прийнятності

18. Суд констатує, що заяви не є явно необґрунтованими в контексті пункту 3 статті 35 Конвенції ( 995_004 ). Суд не вбачає жодних інших підстав для визнання заяв неприйнятними. Тому Суд визнає їх прийнятними.

B. Щодо суті

1. Щодо дотримання пункту 1 статті 6 ( 995_004 )

19. Уряд посилається, зокрема, на справу "Півень проти України" ( 980_222 ) ((Piven c. Ukraine), N 56849/00, рішення від 29 червня 2004 року) та підкреслює, що, на відміну від ситуації, викладеної Судом в пункті 40 вищезазначеного рішення, Законом України від 9 вересня 2004 року ( 1994-15 ) було запроваджено програму погашення заборгованості за виплатами на оздоровлення та за вислугу років. Зокрема, відповідно до Закону заборгованість перед заявниками погашається помісячно рівними частинами.

20. Заявники не погоджуються з цим твердженням. Зокрема, п'ята заявниця стверджує, що виплата присудженої суми була результатом впровадження вищезгаданої програми та не стосувалася виконання рішення. Так, друга заявниця підкреслює, що сума надбавок, нарахована бухгалтерією відповідно до положень Декрету Кабінету Міністрів N 934 ( 934-2005-п ) від 19 вересня 2005 року (див. пункти 12-13) та з якої стягнули податки, не відповідала сумі, присудженій рішенням суду.

21. Перш за все Суд нагадує, що він вже встановлював несумісність невиконання судових рішень, якими встановлено надбавки за вислугу років та на оздоровлення, передбачених на користь освітян, із пунктом 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) (див. вищезазначене рішення у справі "Півень проти України" ( 980_222 ) (Piven с. Ukraine), пп. 35-42). По-друге, Верховна Рада України вжила законодавчого заходу (Закон України N 1994-IV ( 1994-15 )), яким запроваджено обов'язок погашення заборгованості, передбаченої статтею 57 Закону України "Про освіту" ( 1060-12 ), протягом 5 років починаючи з 2005 року. Тому Суд вивчатиме питання, чи може цей Закон змінити мотивацію Суду.

22. Суд нагадує, що органи влади повинні мати певний час, щоб обрати найбільш відповідні засоби для виконання судових рішень ("Горнсбі проти Греції" ( 980_079 ) (Hornsby c. Greece), рішення від 19 березня 1997 року, п. 43). Серед іншого, Суд не повинен вивчати, чи здатний національний правопорядок забезпечити виконання рішень, винесених судами. Дійсно, кожна держава має право забезпечувати юридичний інструментарій, адекватний та достатній для дотримання позитивних зобов'язань, які на неї покладено. Єдиним завданням Суду в цій справі є вивчення того, чи заходи, вжиті українськими органами влади, є адекватними та достатніми (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Ігнакколо-Зенід проти Румунії" (Ignaccolo-Zenide с. Roumanie), N 31679/96, п. 108).

23. Суд зазначає, що із зауважень Уряду чітко не вбачається, чи становили кошти, сплачені заявникам, виконання рішень суду, про які йдеться. У будь-якому випадку не є доцільним вивчати це питання під час розгляду цієї справи, оскільки суми, присуджені рішеннями, досі не сплачено в повному обсязі. Суд зазначає, що, попри вжиття законодавчих заходів, заявники продовжують перебувати у стані невизначеності, який, з одного боку, спричинений плутаниною щодо природи коштів, які їм було сплачено та будуть сплачені відповідно до цього Закону, а з іншого боку - неможливістю дізнатись точну дату виконання. І до того ж, на цю ситуацію впливає те, що в національній системі не існує жодного механізму, здатного її виправити. Суд вважає, що подібний захід не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ).

24. Отже, не вживаючи протягом такого тривалого періоду заходів, необхідних для виконання остаточних рішень, винесених у справі, органи державної влади України позбавили пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) його корисної дії. Отже, мало місце порушення цього пункту.

2. Щодо дотримання статті 1 Першого протоколу ( 994_535 )

25. Уряд, посилаючись на пункт 57 рішення "Півень проти України" ( 980_222 ) (Piven c. Ukraine), стверджує, що, на відміну від ситуації на той час, нова програма реструктуризації заборгованості передбачає строк погашення заборгованості.

26. Заявники не погоджуються з цим твердженням. Зокрема, перший заявник та п'ята заявниця наголошують, що виплати не враховують знецінення коштів зі сплином часу.

27. Суд нагадує, що до прийняття Закону України N 1994-IV ( 1994-15 ) невиконання подібних судових рішень становило порушення статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) (див. вищевказане рішення у справі "Півень проти України" ( 980_222 ) ("Piven c. Ukraine"). Суд посилається на свої висновки, викладені в пункті 23 вище. Більше того, у зазначеній справі Суд зазначає, що рішення, винесені на користь заявників, залишаються невиконаними протягом багатьох років. Навіть припустивши, що застосування зазначеного Закону матиме наслідком виконання згаданих рішень, таке виконання не обов'язково матиме місце до 2010 року. Навіть якщо можна довести, що програма поетапної сплати заборгованості слугує інтересам суспільства, Суд вважає, що було порушено справедливий баланс між вимогами загального інтересу суспільства та необхідними умовами захисту основоположних прав особи та що заявники продовжують зазнавати особливого та надмірного тягаря.

28. Отже, мало місце порушення статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).

3. Щодо дотримання статті 13 ( 995_004 )

29. З огляду на констатацію порушення пункту 1 статті 6 ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ), Суд не вважає за необхідне розглядати окремо питання щодо порушення статті 13 (див., серед іншого, рішення у справі "Деркач та Палек проти України" ( 980_234 ) (Derkatch et Palek с. Ukraine), NN 34297/02 та 39574/02, п. 42, рішення від 21 грудня 2004 року).

IV. ЩОДО ІНШИХ СТВЕРДЖУВАНИХ ПОРУШЕНЬ

30. Друга заявниця також скаржиться на порушення статті 14 Конвенції ( 995_004 ). Серед іншого, шостий заявник посилається на статті 2 та 4 Протоколу N 7 ( 994_804 ).

31. Виходячи з сукупності наявних матеріалів, Суд не встановив в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги, жодних ознак порушення прав та свобод, гарантованих Конвенцією ( 995_004 ) чи протоколами до неї.

V. ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )

32. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:

"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції ( 995_004 ) або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".

А. Шкода, судові витрати

33. Перший заявник вимагає 6548,82 гривень (1) та 4305,12 гривень (2) відшкодування матеріальної шкоди, 10 000 доларів США відшкодування моральної шкоди та 105,37 гривень (3) відшкодування судових витрат.

--------------

(1) Приблизно 903 євро.

(2) Приблизно 593 євро.

(3) Приблизно 14 євро.

34. Друга заявниця вимагає відшкодування коштів, втрачених внаслідок інфляції, 10 000 євро відшкодування моральної шкоди та 350 гривень відшкодування судових витрат.

35. Третя заявниця вимагає 2000 євро відшкодування моральної шкоди.

36. Четверта заявниця вимагає 931 євро відшкодування матеріальної шкоди, завданої знеціненням присуджених сум, 30 000 євро відшкодування моральної шкоди та 35 євро судових витрат.

37. П'ята заявниця вимагає 333 гривні (1) відшкодування судових витрат та 10 000 євро відшкодування моральної шкоди.

--------------

(1) Приблизно 46 євро.

38. Серед іншого, заявники вимагають пришвидшення процедури виконання.

39. Уряд не висловлює жодних заперечень щодо виконання рішень, про які йдеться. Проте він не погоджується з вимогами заявників щодо відшкодування моральної шкоди. Щодо сум, яких заявники вимагають в якості відшкодування судових витрат, Уряд залишає це питання на розсуд Суду, за виключенням вимог другої заявниці, щодо яких Уряд висловлює заперечення щодо відшкодування понесених витрат через відсутність підтверджуючих документів.

40. Суд вважає, що в якості відшкодування матеріальної шкоди Уряд повинен виплатити заявникам суми, присуджені їм за рішеннями національних судів, які досі залишаються невиплаченими, та відхиляє решту вимог.

41. Серед іншого, в якості відшкодування моральної шкоди та судових витрат Суд присуджує заявникам:

1. першому заявнику - 2600 євро;

2. другій заявниці - 1000 євро;

3. третій заявниці - 2000 євро;

4. четвертій заявниці - 1200 євро;

5. п'ятій заявниці - 1800 євро;

6. шостому заявнику - 1800 євро.

В. Пеня

42. Суд вважає належним призначити пеню, виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсоткові пункти.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Постановляє об'єднати заяви;

2. Оголошує заяви прийнятними в частині скарг на порушення пункту 1 статті 6, статті 13 ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) в частині невиконання остаточних судових рішень, а решту заяв - неприйнятними;

3. Постановляє, що мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 );

4. Постановляє, що немає необхідності розглядати окремо скаргу на порушення статті 13 Конвенції ( 995_004 );

5. Постановляє, що:

a) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач повинна виплатити заявникам:

(і) в якості відшкодування матеріальної шкоди - кошти, присуджені рішеннями національних судів, які досі залишаються невиплаченими;

(іі) в якості відшкодування моральної шкоди та судових витрат - наступні суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу, плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з цих сум:

п. Скрипняку - 2600 (дві тисячі шістсот) євро;

пані Назарук - 1000 (тисячу) євро;

пані Валюх - 2000 (дві тисячі) євро;

пані Чирві - 1200 (тисячу двісті) євро;

пані Кріль - 1800 (тисячу вісімсот) євро;

п. Токарю - 1800 (тисячу вісімсот) євро;

(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсоткових пункти;

6. Відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.

Вчинено французькою мовою і повідомлено в письмовій формі 10 липня 2008 року згідно з пунктами 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).

Секретар С.ФІЛЛІПС (S.Phillips)

Голова П.ЛОРЕНЦЕН (Peer Lorenzen)

Додаток

------------------------------------------------------------------

|------------+-------------------+----------------+--------------|

|П. Скрипняк |1 квітня 1998 року | ----- |851,73 |

| |(Конотопський | |(117) |

|------------+-------------------+----------------+--------------|

|------------+-------------------+----------------+--------------|

|Пані Валюх |5 квітня 2000 року | ----- |820,12 |

| |(Липоводолинський | |(113) |

|------------+-------------------+----------------+--------------|

|------------+-------------------+----------------+--------------|

|Пані Кріль |24 грудня 2002 року| ----- |2974,36 |

| |(Місцевий суд | |(410) |

|------------+-------------------+----------------+--------------|

|П. Токар |2 серпня 2002 року | ----- |1748,36 |

| |(Зарічний районний | |(241) |

------------------------------------------------------------------

Ст. 1. Першого протоколу ( 994_535 )