«Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».
40. Уряд заявляв, що стаття 6 не застосовна до кримінального провадження, про яке йдеться, оскільки воно не стосувалось будь-якого спору цивільного характеру. Уряд також стверджував, що заявник не висував «небезпідставної скарги» в розумінні статті 13 Конвенції. Отже, як стверджував Уряд, ці заяви є неприйнятними.
41. Заявник наполягав на тому, що його скарга за пунктом 1 статті 6 Конвенції щодо тривалості кримінального провадження не може бути відхилена як неприйнятна.
42. Суд вважає, що гарантія «розумного строку» за статтею 6 Конвенції не застосовна до кримінального провадження у цій справі, оскільки заявник ніколи не подавав цивільний позов (див. ухвалу щодо прийнятності від 15 січня 2008 року у справі «Косіціна проти України» (Kositsina v. Ukraine), заява № 35157/02) і це кримінальне провадження не стосувалося будь-якого кримінального обвинувачення щодо заявника. Що стосується статті 13 Конвенції, то заявник не конкретизував скаргу за цим положенням. У будь-якому разі видається, що доводи заявника за цим пунктом в подальшому обмежилися питанням надмірної тривалості кримінального провадження - питанням, яке належним чином було розглянуто вище за статтею 3 Конвенції.
43. За цих обставин Суд вважає, що ця частина заяви має бути відхилена як неприйнятна згідно з підпунктом «а» пункту 3 і пунктом 4 статті 35 Конвенції.
III. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ КОНВЕНЦІЇ
44. Заявник також скаржився, що було порушення статті 14 Конвенції у зв'язку з неефективним розслідуванням його скарг на жорстоке поводження.
45. Суд розглянув цю скаргу і вважає, що у світлі всіх наявних у нього матеріалів та тією мірою, якою оскаржувані питання належать до його компетенції, оскаржувані питання не виявляють будь-яких ознак порушення статті 14 Конвенції. Отже, ця частина заяви відповідно до підпункту «а» пункту 3 і пункту 4 статті 35 Конвенції має бути відхилена як явно необґрунтована.
IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
46. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію».
A. Шкода
47. Заявник вимагав 250000 євро відшкодування моральної шкоди.
48. Уряд вважав, що ця вимога є надмірною і необґрунтованою.
49. Суд вважає, що заявник вочевидь зазнав страждань та тривоги у зв’язку із встановленими Судом порушеннями. Виносячи рішення на засадах справедливості, як це вимагається статтею 41 Конвенції, Суд присуджує заявникові 7500 євро відшкодування моральної шкоди.
B. Судові та інші витрати
50. Заявник також вимагав 5000 грн компенсації судових та інших витрат, понесених у Суді.
51. Уряд доводив, що ця вимога є необґрунтованою.
52. Відповідно до практики Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим. У цій справі з огляду на вищенаведені критерії Суд відхиляє вимогу як необґрунтовану.
C. Пеня
53. Суд вважає за потрібне призначити пеню виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткових пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД
1. Оголошує одноголосно скаргу за статтею 3 Конвенції щодо неефективного розслідування прийнятною.
2. Оголошує більшістю голосів решту скарг в заяві неприйнятними.
3. Постановляє одноголосно, що було порушення статті 3 Конвенції.
4. Постановляє одноголосно, що:
(a) упродовж трьох місяців від дня, коли це рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач має виплатити заявникові 7500 (сім тисяч п'ятсот) євро відшкодування моральної шкоди плюс будь-який податок, що може нараховуватись; ця сума має бути конвертована у валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
5. Відхиляє одноголосно решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
Учинено англійською мовою і повідомлено письмово 14 листопада 2013 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.
Секретар
Клаудія ВЕСТЕРДІК
Голова
Марк ВІЛЛІГЕР