"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."
I. ЩОДО ПРИЙНЯТНОСТІ
10. Уряд надав зауваження, оскаржені заявницею, стосовно використання національних засобів юридичного захисту, подібні до тих, які вже були відхилені у цілому ряді рішень Суду, що стосувалися невиконання рішень проти державних підприємств (див., з-поміж багатьох інших, рішення у справі "Михайленки та інші проти України" ( 980_231 ), N 35091/02 та наступні, пункти 38-39, ECHR 2004-XII). Суд вважає, що ці зауваження повинні бути відхилені за тих же підстав.
11. Суд доходить висновку, що скарги заявниці за пунктом 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статтею 1 Першого протоколу ( 994_535 ) стосовно затримки у виконанні рішень від 17 жовтня 2002 року піднімають питання факту та права відповідно до Конвенції, визначення яких вимагає вивчення справи по суті. Суд не вбачає підстав для оголошення цих скарг неприйнятними. Тому Суд повинен оголосити їх прийнятними.
II. ЩОДО СУТІ
12. У своїх зауваженнях щодо суті скарг заявниці Уряд доводив, що не було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статтю 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
13. Заявниця не погодилась.
14. Суд зазначає, що рішення від 17 жовтня 2002 року залишаються невиконаними протягом періоду, що перевищує чотири роки та три місяці.
15. Суд нагадує, що він уже визнавав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) у цілому ряді подібних справ, включно зі справами, що стосуються того ж державного підприємства - ВАТ "Південелектромаш" (див., наприклад, згадані вище справи "Трихліб проти України" ( 980_409 ), пункти 52-53; рішення у справі "Черняєв проти України" ( 974_016 ), N 15366/03, пункти 19-20 та 23-25, рішення від 26 липня 2005 року та згадане вище рішення у справі "Анацький проти України" ( 974_005 ), пункти 21-22).
16. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд вважає, що Уряд не надав жодних фактів чи доказів, які могли б переконати його дійти іншого висновку у цій справі.
17. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статтю 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
18. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) зазначає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода
19. Заявниця вимагала відшкодування матеріальної та нематеріальної шкоди, не вказуючи конкретних сум.
20. Уряд стверджував, що заявниця подала свої вимоги з порушенням встановленого Судом строку, та звернувся до Суду з клопотанням нічого їй не присуджувати.
21. Суд зауважує, що, коли заявниці було запропоновано подати свої вимоги стосовно справедливої сатисфакції, після того як було отримано зауваження Уряду, вона підтвердила вимоги, заявлені нею на час подання цієї заяви до Суду.
22. Отже, оскільки присуджені за рішеннями, винесеними на користь заявниці, суми не були виплачені (пункт 7 вище), Суд вважає, що Уряд повинен виплатити борг за судовими рішеннями, належний заявниці, що становитиме задоволення її вимог щодо матеріальної шкоди (див., наприклад, рішення у справі "Романченко проти України" ( 974_024 ), N 5596/03, пункт 31, рішення від 22 листопада 2005 року).
23. Більше того, Суд вважає, що заявниця повинна була зазнати нематеріальної шкоди в результаті визнаних порушень (див. рішення у справі "Крячков проти України" ( 974_050 ), N 7497/02, пункт 30, рішення від 1 червня 2006 року). Здійснюючи свою оцінку на засадах справедливості, як цього вимагає стаття 41 Конвенції ( 995_004 ), Суд присуджує заявниці 1600 євро.
Б. Судові витрати
24. Заявниця не подала жодних вимог за цим пунктом. Тому Суд нічого їй не присуджує.
В. Пеня
25. Суд вважає належним призначити пеню виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує заяву прийнятною;
2. Вирішує, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Вирішує, що було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 );
4. Вирішує, що:
а) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач повинна виплатити заявниці борг, який їй належить за рішеннями суду, а також 1600 євро (тисячу шістсот євро) нематеріальної шкоди, які повинні бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто з заявниці;
(б) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки.
Вчинено англійською мовою і повідомлено в письмовій формі 18 січня 2007 року згідно з пунктами 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар К.Вестердік (C.Westerdiek)
Голова П.Лоренцен (P.Lorenzen)