"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".
А. Прийнятність
21. Щодо скарги за статтею 17 Конвенції ( 995_004 ) Суд вважає, що вона є повністю необґрунтованою (див. справу "Ромашов проти України", N 67534/01 ( 980_227 ), п. 36, від 27 липня 2004 року). Суд встановив, що ця скарга явно необґрунтована і повинна бути відхилена відповідно до пп. 3, 4 статті 35 Конвенції.
22. Суд вважає, що скарги заявниці відповідно до п. 1 статті 6, статті 13 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Протоколу N 1 ( 994_535 ) стосовно затягування виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 листопада 1999 року не є необґрунтованими у розумінні п. 3 статті 35 Конвенції. Суд також зауважує, що ці скарги не є неприйнятними з будь-яких інших причин. Таким чином, вони повинні бути визнані прийнятними.
Б. Суть
23. Уряд стверджував, що для виконання рішення, винесеного на користь заявниці, було вжито всіх необхідних засобів відповідно до національного законодавства. Уряд зауважив, що затримка у виконанні з 15 листопада 1999 року (дата прийняття рішення Зарічним районним судом м. Суми) до дати виконання (дата, коли заявницю вперше повідомили про повне виконання рішення, та виплата їй всієї суми, зазначеної в цьому рішенні) не порушує прав заявниці та була спричинена тяжким матеріальним становищем системи освіти в Україні.
24. Заявниця не погодилася з таким твердженням Уряду. Зокрема, вона скаржилася на те, що виконання рішення було дуже тривалим.
25. Суд зауважив, що рішення від 15 листопада 1999 року залишалося невиконаним повністю чи частково до березня 2004 року. Тільки після того, як 9 травня 2003 року справу було направлено на комунікацію з Урядом, заборгованість було погашено.
26. Суд вже знаходив порушення п. 1 статті 6, статті 13 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Протоколу N 1 ( 994_535 ) у справах з подібних питань (див. справу "Войтенко проти України", рішення від 29 червня 2004 року, заява N 18966/02 ( 980_223 ), пп. 43, 48 та 55).
27. Розглянувши подані матеріали, Суд зауважив, що Уряд не подав жодних фактів чи аргументів для того, щоб Суд міг дійти протилежного висновку в цій справі. Суд дійшов висновку, що затримкою у виконанні рішення, винесеного на користь заявниці, протягом майже п'яти років органи влади перешкодили заявниці отримати належні їй кошти. Більше того, у заявниці не було ефективних національних засобів правового захисту, щоб відшкодувати шкоду, спричинену тривалим виконанням рішення по справі.
28. Відповідно, в цій справі було порушення п. 1 статті 6, статті 13 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Протоколу N 1 ( 994_535 ).
II. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
29. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції ( 995_004 ) або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
A. Шкода
30. Заявниця вимагала виплатити суму в розмірі 6700 грн.(1) компенсацію моральної шкоди.
--------------
(1) Приблизно 1100 ЄВРО.
31. Уряд зауважив, що заявниці не було спричинено шкоди та визнання порушення саме по собі буде достатньою справедливою сатисфакцією.
32. Здійснюючи свою оцінку на засадах справедливості, відповідно до статті 41 Конвенції ( 995_004 ), Суд присуджує заявниці суму в розмірі 1100 ЄВРО, як відшкодування моральної шкоди.
B. Судові витрати
33. Заявниця також вимагає виплатити їй 2000 грн.(2) як відшкодування судових витрат.
----------------
(2) 324,847.
34. Уряд вважає цю суму надмірною та необґрунтованою, яка є непропорційною до шкоди, заявленої заявницею. Більше того, Уряд стверджував, що документи, подані заявницею до Суду, можуть бути недостовірними, так як такі витрати не були необхідними та обов'язковими для заявниці.
35. Беручи до уваги інформацію, якою володіє Суд, факт того, що у заявниці був представник, який подавав зауваження до Суду, а також те, що вона понесла витрати, пов'язані зі зверненням до Суду, Суд, здійснюючи свою оцінку на засадах справедливості відповідно до статті 41 Конвенції ( 995_004 ), присуджує заявниці суму в розмірі 200 ЄВРО, як відшкодування судових витрат.
C. Пеня
36. Суд вважає, що пеня, яка нараховуватиметься у разі несвоєчасної сплати, дорівнює граничній позичковій ставці (marginal lending rate) Європейського центрального банку плюс три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ, СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує скарги заявниці відповідно до п. 1 статті 6, статті 13 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Протоколу N 1 ( 994_535 ) прийнятними, а в іншій частині неприйнятною;
2. Встановлює, що в цій справі було порушення п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Встановлює, що в цій справі було порушення статті 13 Конвенції ( 995_004 );
4. Встановлює, що у цій справі було порушення статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції ( 994_535 );
5. Встановлює, що:
a) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до п. 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач має сплатити заявнику наступні суми, конвертовані в національну валюту держави-відповідача на день здійснення платежу:
(i) 1100 ЄВРО (одна тисяча сто ЄВРО) за моральну шкоду;
(ii) 200 ЄВРО (двісті ЄВРО) судових витрат;
(iii) плюс суму будь-якого податку, який може бути стягнутий з заявниці.
b) після сплину вищезазначених трьох місяців і до остаточного розрахунку на названі суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти;
6. Відхиляє інші вимоги заявниці щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою та повідомлено в письмовій формі 29 листопада 2005 року відповідно до пп. 2 та 3 статті 77 Регламенту Суду ( 980_067 ).
Заступник Секретаря С.Найсміт
Голова Ж-П.Коста