"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."
15. Уряд не надав жодних зауважень щодо прийнятності скарг заявників.
16. Суд приходить до висновку, що скарги заявників про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) щодо тривалості виконання рішень Краснолуцького міського суду порушують питання факту та права відповідно до Конвенції, вирішення яких вимагає вивчення справи по суті. Він не вбачає підстав для проголошення їх неприйнятними. Суд оголошує їх прийнятними.
III. ЩОДО СУТІ
17. У своїх зауваженнях щодо суті скарг заявників Уряд стверджував про відсутність порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
18. Заявники не погодились.
19. Суд зазначає, що рішення, винесені на користь заявників, залишались невиконаними протягом тривалого періоду часу. А саме - період виплати заборгованості у справах заявників становив від трьох років і п'яти місяців до п'яти років і шести місяців.
20. Суд повторює, що він вже визнавав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) до неї у справах, що стосувались питань, подібних до тих, що зазначені у даній заяві (див., наприклад, цитоване вище рішення у справі "Сокур проти України" ( 980_351 ), пп. 36-37, та рішення у справі "Шаренок проти України" ( 980_235 ), N 35087/02, пп. 37-38, від 22 лютого 2005 року).
21. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд вважає, що Уряд не навів жодних переконливих фактів і доводів, які змогли б переконати Суд дійти протилежного висновку у цій справі.
22. Відповідно було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статтю 1 Першого протоколу ( 994_535 ) до неї.
IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
23. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) встановлює:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода
24. Перший заявник вимагав компенсацію матеріальної та моральної шкоди в загальному розмірі 28 906,78 грн (4652,29 євро). Другий заявник вимагав компенсацію матеріальної та моральної шкоди в загальному розмірі 18 194,86 грн (2850,93 євро).
25. Уряд стверджував, що ці вимоги не були обґрунтовані.
26. Суд не вбачає жодного причинного зв'язку між встановленими порушеннями та стверджуваною матеріальною шкодою. Тому Суд відхиляє ці вимоги. Однак Суд вважає, що заявники зазнали моральної шкоди, і присуджує їм у зв'язку з цим по 2100 євро кожному.
Б. Судові витрати
27. Перший заявник вимагав відшкодувати йому судові витрати, не вказавши жодної суми. Другий заявник окремих вимог щодо цього не надав.
28. Уряд зазначив, що Суд не повинен присуджувати компенсацію.
29. Відповідно до практики Суду заявник має право на відшкодування судових витрат, якщо було доведено, що вони фактично понесені та необхідні, а також обґрунтовані щодо розміру. У даній справі, враховуючи інформацію з цього приводу та викладені вище критерії, Суд не присуджує заявникам відшкодування судових витрат.
В. Пеня
30. Суд вважає за доцільне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої мають бути додані три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Вирішує об'єднати заяви;
2. Оголошує скарги заявників прийнятними;
3. Постановляє, що у цій справі було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
4. Постановляє, що у цій справі було порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 );
5. Постановляє, що:
(а) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач має виплатити кожному заявнику по 2100 (дві тисячі сто) євро як компенсацію моральної шкоди плюс суму будь-якого податку, який може бути стягнуто. Ці суми мають бути конвертовані у національну валюту держави-відповідача на день здійснення платежу;
(б) у випадку невиплати чи несвоєчасної виплати державою-відповідачем належних заявникам сум на них нараховуватиметься пеня, яка дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку плюс три відсотки (simple interest), з часу, коли закінчиться згаданий вище тримісячний строк, і до моменту повного розрахунку;
6. Відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою та повідомлено письмово 21 грудня 2006 року відповідно до пп. 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар Клаудія ВЕСТЕРДІК
Голова Пеер ЛОРЕНЦЕН