"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."
22. Суд зазначає, що рішення від 24 лютого 1999 року залишались частково невиконаними до 29 січня 2004 року (див. п. 11 вище) і що виконавчі провадження були фактично відновлені лише у грудні 2003 року, після того як справа була комунікована Уряду. Таким чином, для виплати заборгованості, яка належала заявникам, необхідно було приблизно чотири роки і одинадцять місяців.
23. Суд вже констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) і статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) у справах, які піднімали такі ж питання (див. рішення від 29 червня 2004 року у справі Voytenko v. Ukraine ( 980_223 ), заява N 18966/02, п. 43; справу Romashov ( 980_227 ), згадану вище, п. 43).
24. Проаналізувавши надані йому матеріали, Суд зазначає, що Уряд не надав жодного факту чи переконливого аргументу, який би надав йому можливість дійти іншого висновку у цій справі. Суд вважає, що такою тривалою відмовою вжити заходів для виконання двох рішень від 24 лютого 1999 року, які підлягали виконанню і були винесені на користь заявників, державні органи України перешкоджали їм у отриманні коштів, на які вони мали право. Більше того, вони не мали ефективних національних засобів захисту для отримання відшкодування за шкоду, спричинену такою затримкою.
25. Відповідно, у цій справі було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) і статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
26. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
A. Шкода та витрати на провадження справи у Суді
27. Заявники вимагали 700000 ЄВРО кожному на відшкодування нематеріальної шкоди. Вони також вимагали відшкодування матеріальної шкоди, проте не визначили її розмір.
28. Уряд зазначав, що заявлені заявниками вимоги щодо нематеріальної шкоди були надмірними. Він також зазначав, що вимоги щодо матеріальної шкоди не можуть бути задоволені, оскільки заявники не визначили їх розмір.
29. Ухвалюючи рішення на засадах справедливості, як цього вимагає стаття 41 Конвенції ( 995_004 ), і керуючись прецедентною практикою з цього приводу, Суд присуджує заявникам по 3000 ЄВРО кожному на відшкодування нематеріальної шкоди. Проте він відхиляє вимоги заявників щодо матеріальної шкоди як необґрунтовані.
30. Заявники не вимагали відшкодування витрат на провадження справи у Суді.
B. Пеня
31. Суд вважає за доцільне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки (the marginal lending rate) Європейського центрального банку, до якої мають бути додані три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Визнає скарги заявників за статтею 8 неприйнятними і решту заяви прийнятною;
2. Вирішує, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Вирішує, що було порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 );
4. Вирішує, що:
(а) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач має сплатити кожному заявнику 3000 ЄВРО (три тисячі ЄВРО) на відшкодування нематеріальної шкоди плюс суму будь-якого податку, який може бути стягнуто з заявників, які мають бути конвертовані в валюту держави-відповідача на день здійснення платежу;
(б) у випадку несплати чи несвоєчасної сплати державою-відповідачем належної заявникам суми на неї нараховуватиметься пеня, яка дорівнює граничній позичковій ставці (the marginal lending rate) Європейського центрального банку плюс три відсотки, з часу, коли закінчиться вищезгаданий тримісячний строк, і до моменту повного розрахунку;
5. Відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено французькою мовою та повідомлено письмово 28 березня 2006 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду ( 980_067 ).
Заступник Секретаря секції С.Найсміт (S.Naismith)
Голова секції Ж.-П.Коста (J.-P.Costa)