"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."
17. Уряд оскаржив цей аргумент.
A. Щодо прийнятності
18. Уряд надав заперечення щодо вичерпання національних засобів юридичного захисту, подібні до тих, які Суд вже відхиляв в інших справах щодо невиконання рішень суду (див. "Ромашов проти України" ( 980_227 ) (Romashov v. Ukraine), N 67534/01, п. 28, рішення від 27 липня 2004 року). Суд відхиляє ці заперечення з тих самих причин.
19. Суд доходить висновку, що скарга заявниці порушує питання факту та права відповідно до Конвенції ( 995_004 ), вирішення яких вимагає розгляду по суті. Суд не вбачає підстав для визнання скарги неприйнятною. Відповідно Суд визнає її прийнятною.
B. Щодо суті
20. Уряд стверджував, що порушення статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) не було.
21. Заявниця висловила заперечення.
22. Суд зазначає, що рішення від 19 грудня 2002 року, яке набрало законної сили у листопаді 2003 року, залишається невиконаним більше ніж 4 роки та 9 місяців.
23. Суд нагадує, що він вже встановлював порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ) у справах, в яких порушувались подібні питання (див., наприклад, "Зубко та інші проти України" ( 974_014 ) (Zubko and Others v. Ukraine), NN 3955/04, 5622/04, 8538/04 та 11418/04, пп. 65-70, рішення від 26 квітня 2006 року).
24. Розглянувши всі наявні матеріали, Суд вважає, що Уряд не навів жодного факту чи аргументу, що здатний переконати його дійти іншого висновку у цій справі. Таким чином, у цій справі було порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ).
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
25. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції ( 995_004 ) або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
A. Шкода
26. Заявниця вимагала 5000 доларів США відшкодування матеріальної шкоди, завданої їй в результаті невиконання рішення від 7 серпня 1998 року. Заявниця не висунула вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди, завданої їй в результаті невиконання рішення від 19 грудня 2002 року. Вона вимагала 10 000 євро відшкодування моральної шкоди.
27. Уряд зауважив, що предметом розгляду Суду було невиконання рішення від 19 грудня 2002 року, тому вимога заявниці щодо відшкодування матеріальної шкоди має бути відхилена.
Також Уряд стверджував, що вимога заявниці щодо відшкодування моральної шкоди є необґрунтованою та надмірною.
28. Суд зауважує, що заявниця не надала будь-яких вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди, завданої їй в результаті невиконання рішення від 19 грудня 2002 року. Тому Суд нічого не присуджує.
Стосовно вимоги заявниці щодо відшкодування моральної шкоди Суд, здійснюючи свою оцінку на засадах справедливості, як цього вимагає стаття 41 Конвенції ( 995_004 ), вважає за доцільне присудити заявниці загалом 1400 євро відшкодування моральної шкоди.
B. Судові витрати
29. Заявниця вимагала 3000 гривень (1) відшкодування судових витрат.
30. Уряд погодився сплатити заявниці 170,52 грн (2).
---------------
(1) Приблизно 400 євро.
(2) Приблизно 25 євро.
31. Відповідно до прецедентної практики Суду заявниця має право на відшкодування витрат у разі, якщо встановлено, що вони були необхідні, фактично понесені та є розумними за розміром.
32. У даній справі, беручи до уваги наявну інформацію та вищевказані критерії, Суд вважає за доцільне присудити заявниці 30 євро відшкодування судових витрат.
C. Пеня
33. Суд вирішує, що пеня, яка нараховуватиметься у разі несвоєчасної сплати, має дорівнювати граничній позичковій ставці Європейського центрального банку плюс три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує решту заяви прийнятною.
2. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ).
3. Постановляє, що:
(a) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач має сплатити заявниці:
(i) 1400 (одну тисячу чотириста) євро плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з цієї суми;
(ii) 30 (тридцять) євро плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з цієї суми;
(b) після спливу вищезазначених трьох місяців і до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.
4. Відхиляє решту вимог заявниці щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою та повідомлено письмово 13 листопада 2008 року відповідно до пп. 2 та 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар Клаудія ВЕСТЕРДІК (C.Westerdik)
Голова Райт МАРУСТ (R.Maruste)