"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."
А. Щодо прийнятності
1. Статус жертви заявника
14. Уряд стверджував, що оскільки рішення, що розглядаються, були виконані, то заявник не може більше вважатися жертвою порушення його прав за пунктом 1 статті 6. Таким чином, Уряд запропонував оголосити заяву неприйнятною.
15. Заявник не погодився. Зокрема, він стверджував, що рішення не були виконані повністю.
16. Суд зазначає, що із зауважень сторін не зрозуміло, чи були ці рішення виконані повністю. Однак Суд припускає, що до вересня 2003 року рішення були виконані повністю, з огляду на те, що виконавча служба встановила, що належні за рішеннями суми були повністю виплачені заявнику та заявником не оскаржувався цей факт на національному рівні.
17. Однак той факт, що рішення, винесені на користь заявника, були виконані повністю, не позбавляє заявника його статусу жертви стосовно періоду, протягом якого рішення суду, винесені на користь заявника, залишались невиконаними (див., наприклад, справу "Гавриленко проти України" ( 980_413 ) (Gavrilenko v. Ukraine), заява N 24596/02, пункти 18-19, рішення від 20 вересня 2005 року). Відповідно Суд відхиляє попередні зауваження Уряду.
2. Вичерпання національних засобів юридичного захисту
18. Уряд також надав зауваження стосовно невичерпання національних засобів юридичного захисту, подібні до тих, що вже були відхилені Судом у ряді подібних справ стосовно невиконання рішень суду (див., наприклад, справу "Сокур проти України" ( 980_351 ) (Sokur v. Ukraine) (ухв.), заява N 29439/ 02, ухвала від 16 грудня 2003 року, та справу "Трихліб проти України" ( 980_409 ) (Trykhlib v. Ukraine), заява N 58312/00, пункти 38-43, рішення від 20 вересня 2005 року). Суд вважає, що ці зауваження повинні бути відхилені з тих же підстав.
3. Висновок
19. Суд доходить висновку, що скарги заявника на затримку у виконанні винесених на його користь рішень, які набрали законної сили, порушують питання факту та права відповідно до Конвенції ( 995_004 ), визначення яких вимагає розгляду справи по суті. Суд не вбачає жодних підстав для оголошення цієї частини заяви неприйнятною.
Б. Щодо суті
20. У своїх зауваженнях щодо суті справи Уряд стверджував, що права заявника, гарантовані Конвенцією ( 995_004 ), не були порушені.
21. Заявник не погодився.
22. Суд зазначає, що два рішення, винесені на користь заявника, не виконувались протягом чотирьох з половиною років.
23. Суд нагадує, що він неодноразово встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) у ряді схожих справ (див., наприклад, згадану вище справу "Сокур проти України" ( 980_351 ) (Sokur v. Ukraine), пункти 36-37, та справу "Шаренок проти України" ( 980_235 ) (Sharenok v. Ukraine), заява N 35087/02, пункти 37-38, рішення від 22 лютого 2005 року).
24. Дослідивши всі надані йому матеріали, Суд вважає, що Уряд не надав жодних фактів чи доводів, що могли б переконати його дійти іншого висновку в цій справі.
25. Таким чином, в цій справі було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статтю 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
26. За цих обставин Суд не вважає необхідним розглядати за статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) ту ж саму скаргу, яка розглядалась за пунктом 1 статті 6.
II. ІНШІ СКАРГИ
27. Заявник скаржився також за статтею 14 Конвенції ( 995_004 ) в зв'язку з тим, що деяким іншим позивачам присуджували більші суми компенсації у подібних справах, а також за пунктом 1 статті 6 в зв'язку з тим, що дії органів судової влади, які розглядали його клопотання про повторний розгляд справи, були незаконними. Також заявник посилався на статтю 3 Конвенції щодо фактів цієї справи.
28. Уважно дослідивши зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів, Суд не встановив в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги, жодних ознак порушення прав та свобод, гарантованих Конвенцією ( 995_004 ).
29. Таким чином, ця частина заяви має бути оголошена неприйнятною як повністю необґрунтована відповідно до пунктів 3 та 4 статті 35 Конвенції ( 995_004 ).
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
30. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) зазначає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
А. Шкода
31. Заявник вимагав пеню, втрачений прибуток та ряд інших сум компенсації матеріальної шкоди. Заявник не зазначив точної суми своїх вимог, однак він надав приблизні розрахунки різних сум, які загалом складають кількасот тисяч євро. Він вимагав також 1 000 000 грн (161 400 євро) моральної шкоди.
32. Уряд не погодився з цими вимогами.
33. З огляду на неконкретні зауваження заявника стосовно матеріальної шкоди, а також на те, що рішення, винесені на користь заявника, були виконані повністю, Суд відхиляє цю вимогу. З іншого боку, Суд вважає, що заявник, напевно, зазнав моральної шкоди в результаті порушення, яке було встановлене. Здійснюючи свою оцінку на засадах справедливості, як цього вимагає стаття 41 Конвенції ( 995_004 ), Суд присуджує заявнику суму в розмірі 1800 євро з цього приводу.
Б. Судові витрати
34. Заявник вимагав також 3150 євро судових витрат та надав копії телефонних та медичних рахунків, квитанцій за друкування, копіювання, а також за надані поштові послуги та інші документи, видані між 1996 та 2004 роками.
35. Уряд зазначив, що вимоги заявника були надмірними та необґрунтованими.
36. Відповідно до практики Суду заявник має право на відшкодування своїх судових витрат лише тоді, коли буде доведено, що вони були дійсно понесеними, необхідними і були обґрунтованими щодо їх розміру.
37. Суд вважає, що у цій справі зазначених вимог не було дотримано. Він зазначає, що надані заявником матеріали не підтверджують його судових витрат, пов'язаних зі встановленим порушенням. Однак заявник напевно зазнав певних судових витрат в зв'язку з його скаргами щодо порушення Конвенції ( 995_004 ). З огляду на отриману Судом інформацію та викладені вище висновки, Суд вважає необхідним присудити заявнику 50 євро судових витрат (див., наприклад, справу "Беланова проти України" ( 974_067 ) (Belanova v. Ukraine), заява N 1093/02, пункт 41, рішення від 29 листопада 2005 року).
В. Пеня
38. Суд вважає належним призначити пеню виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Проголошує скаргу стосовно затримки у виконанні судових рішень прийнятною, а в іншій частині - неприйнятною;
2. Постановляє, що в цій справі було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 );
3. Постановляє, що в цій справі було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 );
4. Постановляє, що немає необхідності розглядати скаргу за статтею 13 Конвенції ( 995_004 );
5. Постановляє, що:
(а) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач має виплатити заявнику 1850 (одну тисячу вісімсот п'ятдесят) євро моральної шкоди та судових витрат. Зазначена сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу, з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто із зазначеної суми;
(б) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки;
6. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою і повідомлено в письмовій формі 6 вересня 2007 року згідно з пунктами 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Заступник Секретаря секції Стефан ФІЛЛІПС (Stephen Phillips)
Голова Пеер ЛОРЕНЦЕН (P.Lorenzen)