"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."
19. Уряд стверджував, що ці скарги є неприйнятними. Уряд зазначив, зокрема, що, оскільки зазначене рішення було повністю виконано 20 листопада 2006 року, заявниця втратила статус жертви, а тому її заява є неприйнятною ratione personae відповідно до положень Конвенції ( 995_004 ). Більш того, подання цієї заяви є зловживанням правом на звернення до Суду, оскільки заявниця не проінформувала Суд про повне виконання рішення. У будь-якому випадку, заявниця не вичерпала засобів національного захисту щодо своїх скарг, оскільки вона не оскаржила дії державних виконавців на підставі невиконання рішення у належний строк.
20. Заявниця не погодилася.
21. Суд зазначає, що в інших справах він уже розглянув та відхилив заперечення Уряду, подібні до тих, які були висунуті у цій справі (див. вищезгадане рішення "Скубенко проти України" ( 980_034 ) (Skubenko v. Ukraine) (dec.) і "Хайло проти України" ( 974_439 ) (Khaylo v. Ukraine) від 13 листопада 2008 року, заява N 39964/02, п. 73). Суд не знаходить підстав, щоб дійти інших висновків у цій справі, і відхиляє заперечення Уряду.
22. Суд вважає, що заява не є явно необґрунтованою у розумінні пункту 3 статті 35 Конвенції ( 995_004 ). Суд також зазначає, що вона не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Таким чином, вона є прийнятною.
III. ЩОДО СУТІ
23. У своїх зауваженнях по суті заявниця стверджувала, що її конвенційні права були порушені внаслідок тривалого невиконання рішення від 28 січня 2004 року.
24. Уряд не погодився. Він підкреслив, що зазначене рішення було виконане у повному обсязі. Таким чином, порушень конвенційних прав заявниці допущено не було.
25. Суд нагадує, що вищезазначене рішення, яке підлягало виконанню з 13 травня 2004 року, залишалося невиконаним протягом двох з половиною років. Суд встановлює, що Уряд не надав жодного переконливого виправдання цій затримці.
26. Суд, враховуючи свою практику щодо невиконання судових рішень (див., наприклад, рішення у вище згадуваній справі "Скубенко проти України" ( 980_034 ) (Skubenko v. Ukraine), пп. 37-38, у справі "Заіченко проти України" ( 974_328 ) (Zaichenko v. Ukraine) від 22 листопада 2007 року, заява N 29875/02, пп. 30-31, і "Бітківська проти України" ( 974_002 ) (Bitkivska v. Ukraine), від 4 жовтня 2005 року, N 5788/02), п. 35), встановлює, що мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ) щодо надмірної тривалості виконання рішення у справі заявниці.
IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
27. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) зазначає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
A. Шкода
28. Заявниця вимагала загальну суму 40 000 євро на відшкодування шкоди.
29. Уряд зазначив, що ця вимога є надмірною та необґрунтованою.
30. Враховуючи обставини справи та здійснюючи свою оцінку на засадах справедливості, як вимагається статтею 41 Конвенції ( 995_004 ), Суд присуджує заявниці 600 євро відшкодування моральної шкоди.
B. Судові витрати
31. Заявниця не висунула жодних окремих вимог щодо відшкодування понесених судових витрат, тому Суд нічого не присуджує.
C. Пеня
32. Суд вважає належним призначити пеню виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує скаргу прийнятною.
2. Постановляє, що в цій справі мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ).
3. Постановляє, що в цій справі мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ).
4. Постановляє, що:
(a) упродовж трьох місяців від дня, коли це рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач має виплатити заявниці 600 (шістсот) євро з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто із зазначеної суми; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.
5. Відхиляє решту вимог заявниці стосовно справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою і повідомлено в письмовій формі 10 грудня 2009 року згідно з пунктами 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Секретар Клаудія ВЕСТЕРДІК
Голова Пеер ЛОРЕНЦЕН