"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".
A. Щодо прийнятності
11. Уряд стверджував, що заявник не використав всі національні засоби юридичного захисту, зазначені пунктом 1 статті 35 Конвенції ( 995_004 ). Зокрема, Уряд стверджував, що заявник не скаржився до будь-якого національного суду проти дій державної виконавчої служби щодо стверджуваного невиконання рішення, винесеного на його користь. Далі Уряд стверджував, що заявник повинен був повторно пред'явити виконавчий лист до виконавчої служби.
12. Суд зазначає, що вже відхиляв подібні зауваження в рішеннях, винесених Судом (див. "Сокур проти України" (Socur v. Ukraine), N 29439/02, рішення від 16 грудня 2003 року; "Сичов проти України ( 980_396 )" (Sychev v. Ukraine), N 4773/02, пп. 42-46, рішення від 11 жовтня 2005 року; "Колосенко проти України" ( 974_205 ) (Kolosenko v. Ukraine), N 40200/02, пп. 12-15, рішення від 26 квітня 2007 року). Суд вважає, що заперечення має бути відхилено з тих самих причин.
13. Суд зазначає, що заява заявника не є очевидно необґрунтованою у значенні пункту 3 статті 35 Конвенції ( 995_004 ). Суд також зазначає, що вона не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Отже, визнає її прийнятною.
B. Щодо суті
14. В своїх запереченнях щодо суті Уряд посилався на твердження, викладені в подібних справах (див., наприклад, вищевказану справу "Ромашов проти України" ( 980_227 ) (Romashov v. Ukraine), п. 37).
15. Заявник не погодився з цим твердженням.
16. Суд неодноразово встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 13 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ) у подібних справах (див. "Ромашов проти України" ( 980_227 ) (Romashov v. Ukraine), згадану вище, п. 46, та "Войтенко проти України" ( 980_223 ) (Voytenko v. Ukraine), згадану вище, пп. 43, 48 та 55).
17. Розглянувши всі наявні матеріали, Суд вважає, що Уряд не навів жодного факту чи аргументу, що здатні переконати його дійти іншого висновку у цій справі.
18. Відповідно мало місце порушення пункту 1 статті 6 і статті 13 Конвенції ( 995_004 ) та порушення статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
II. ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
19.Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
A. Шкода
20. Відповідно до відшкодування матеріальної шкоди заявник вимагав сплатити борг, який все ще належить йому за рішенням, винесеним на його користь. В подальшому він вимагав 20 000 євро відшкодування моральної шкоди.
21. Уряд зазначив, що право заявника на виконання рішень, винесених на його користь, ніколи не було оскаржено. Уряд оскаржив скаргу заявника щодо відшкодування моральної шкоди.
22. Суд зазначає, беззаперечно, що держава все ще зобов'язана виконати рішення, винесене на користь заявника. Далі Суд бере до уваги, що заявник мав зазнати моральної шкоди в результаті виявленого порушення. Суд на засадах справедливості, зазначених в статті 41 Конвенції ( 995_004 ), присуджує заявнику 1800 євро.
B. Судові витрати
23. Заявник не надав окремої вимоги з цього приводу. Тому Суд нічого не присуджує.
C. Пеня
24. Суд вважає належним призначити пеню виходячи з розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс три відсоткових пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує заяву прийнятною.
2. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ).
3. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення пункту 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ).
4. Постановляє, що мало місце порушення статті 13 Конвенції ( 995_004 ).
5. Постановляє, що:
(a) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач має сплатити заявнику існуючу заборгованість за рішенням суду як відшкодування матеріальної шкоди, а також 1800 (одну тисячу вісімсот) євро відшкодування моральної шкоди плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з цієї суми. Цю суму має бути конвертовано у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на вищезазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсоткових пункти.
6. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою і повідомлено у письмовій формі 30 липня 2009 року згідно з пунктами 2 та 3 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Заступник Секретаря Стефан ФІЛЛІПС
Голова Пеер ЛОРЕНЦЕН