«Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню».
7. Суд повторює, що Конвенція не забороняє застосування покарання у виді довічного позбавлення волі до осіб, яких було визнано винними у вчиненні особливо тяжких злочинів, наприклад, у вбивстві. Однак для того, щоб таке покарання відповідало вимогам статті 3 Конвенції, воно має бути de jure та de facto скоротним, що означає як наявність у засудженого перспективи звільнення, так і можливість перегляду. Основа такого перегляду повинна охоплювати оцінку наявності законних підстав пенологічного характеру для подальшого тримання засудженого під вартою. До цих підстав належить покарання, стримування, захист суспільства та реабілітація. Співвідношення між ними необов’язково є сталим і може змінюватися упродовж відбування покарання, тому підстави, які спочатку виправдовували тримання під вартою, можуть не виправдовувати його після тривалого строку відбування покарання. Наголошується на важливості реабілітації, оскільки саме в цьому наразі полягає акцент у політиці країн Європи щодо обрання покарань, як це відображено у практиці Договірних держав, відповідних стандартах, прийнятих Радою Європи, та відповідних міжнародних документах (див. рішення у справі «Вінтер та інші проти Сполученого Королівства» [ВП] (Vinter and Others v. the United Kingdom) [GC], заява № 66069/09 та 2 інші, пункти 59-81, ЄСПЛ 2013 (витяг)).
8. У керівній справі «Петухов проти України (№ 2)» (Petukhov v. Ukraine (no. 2), заява № 41216/13, від 12 березня 2019 року, Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
9. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг.
10. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення статті 3 Конвенції.
III. ІНШІ СКАРГИ
11. У заяві № 432/20 заявник також подав інші скарги за різними статтями Конвенції.
12. Суд розглянув ці скарги та вважає, що у контексті всіх наявних у нього документів і з огляду на належність оскаржуваних питань до сфери його компетенції, ці скарги не відповідають критеріям прийнятності, передбаченим статтями 34 та 35 Конвенції, або не виявляють жодних ознак порушення прав і свобод, гарантованих Конвенцією або протоколами до неї.
З цього випливає, що ця частина заяви має бути відхилена відповідно до пункту 4 статті 35 Конвенції.
IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
13. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію».
14. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Петухов проти України (№ 2)» (Petukhov v. Ukraine (no. 2)) Суд вважає, що встановлення порушення само собою становить достатню справедливу сатисфакцію.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Вирішує об’єднати заяви.
2. Оголошує прийнятними скарги на покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення, а решту скарг у заяві № 432/20 - неприйнятними.
3. Постановляє , що ці скарги свідчать про порушення статті 3 Конвенції у зв’язку з покаранням у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення.
4. Постановляє , що встановлення порушення само собою становить достатню справедливу сатисфакцію.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 10 лютого 2022 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.
В.о. заступника Секретаря
Вікторія МАРАДУДІНА
Голова
Лятіф ГУСЕЙНОВ
Додаток
ПЕРЕЛІК
заяв зі скаргами за статтею 3 Конвенції (покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення)
№
№ заяви,
дата подання
П.І.Б. заявника,
рік народження
П.І.Б. представника
та місцезнаходження
Назва суду першої інстанції
Дата обрання покарання у виді довічного позбавлення волі
Рішення суду про залишення вироку без змін
1
432/20
27.11.2019
Арпад Арпадович
СЕЛЕШ
1977
Овдієнко
Ганна Володимирівна
м. Харків
Будапештський міський суд
02.04.2003
Будапештський апеляційний суд
22.04.2004
2
17827/21
01.04.2021
Олексій Олександрович
БЕРЕЗА
1994
Староста
Іван Іванович
м. Київ
Апеляційний суд Луганської області
14.03.2018
Верховний Суд
26.03.2019
3
22272/21
12.04.2021
Никифор Олександрович
БАНДРАБУРА
1964
Апеляційний суд Миколаївської області
29.07.2002
Верховний Суд України
21.11.2002
4
24200/21
29.04.2021
Руслан Васильович
ТИМЧУК
1985
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
15.01.2015
Апеляційний суд Івано-Франківської області
24.09.2015
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
29.11.2016