"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів..."
A. Щодо прийнятності
13. Уряд стверджував, що заявники не вичерпали національні засоби юридичного захисту, як це передбачено пунктом 1 статті 35 Конвенції ( 995_004 ). Зокрема, він стверджував, що заявники не скористалися своїм правом звернутись із заявою про визнання їх кредиторами у провадженнях щодо банкрутства та ліквідації підприємств-боржників, а також заявники не оскаржили бездіяльність ліквідаційної комісії у відповідному господарському суді, вони не звернулись до жодного національного суду зі скаргою на дії державної виконавчої служби щодо невиконання судових рішень, винесених на їх користь.
14. Суд звертає увагу на те, що подібні заперечення вже були відхилені у низці справ, що раніше були розглянуті Судом (див. рішення у справі "Сокур проти України" ( 980_351 ) (Sokur v. Ukraine) (грудень), N 29439/02, від 16 грудня 2003 року; "Сичов проти України" ( 980_396 ) (Sychev v. Ukraine), N 4773/02, пп. 42-46, від 11 жовтня 2005 року; та "Трихліб проти України" ( 980_409 ) (Trykhlib v. Ukraine), N 58312/00, пп. 38-43, від 20 вересня 2005 року). Суд вважає, що ці заперечення повинні бути відхилені у цій справі з тих же причин.
15. Суд зазначає, що заяви не є явно необґрунтованими у значенні пункту 3 статті 35 Конвенції ( 995_004 ). Він також зазначає, що вони не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Відповідно заяви повинні бути визнані прийнятними.
B. Щодо суті
16. Уряд висунув аргументи, подібні тим, що висувались у справах стосовно тривалого невиконання рішень національних судів, та дійшов висновку, що не було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
17. Заявники не погодились.
18. Суд зазначає, що судові рішення, винесені на користь заявників, залишались невиконаними протягом восьми років і двох місяців.
19. Суд повторює, що він уже встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) у справах, схожих із цими заявами (див., серед іншого, рішення у справі "Войтенко проти України" ( 980_223 ) (Voytenko v. Ukraine) N 18966/02, пп. 43 та 55, від 29 січня 2004 року).
20. Після розгляду всіх матеріалів, які були йому надані, Суд вважає, що Уряд не навів жодного факту чи аргументу, які могли б привести до іншого висновку в цій справі.
21. Відповідно, було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та порушення статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) щодо тривалого невиконання рішень, винесених на користь заявників.
III. ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
22. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) передбачає:
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів для неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію".
A. Шкода
23. Пан Савінський не надав вчасно своїх вимог щодо справедливої сатисфакції.
24. Пан Шевченко вимагав заборгованість за судовими рішеннями, винесеними на його користь, та 7360,96 євро відшкодування моральної шкоди.
25. Уряд оскаржив вимогу щодо відшкодування моральної шкоди як надмірну та необґрунтовану.
26. П. Савінському Суд нічого не присуджує. Однак Суд зазначає що не викликає сумнівів, що у держави залишається невиконане зобов'язання щодо виконання зазначеного вище рішення національного суду. Також Суд присуджує п. Шевченку, здійснюючи оцінку на засадах справедливості, 2600 євро відшкодування моральної шкоди.
B. Пеня
27. Суд вважає за доцільне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткових пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує об'єднати заяви.
2. Оголошує заяви прийнятними.
3. Постановляє, що мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ).
4. Постановляє, що мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ).
5. Постановляє, що:
(a) протягом трьох місяців з дня, коли рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ), держава-відповідач повинна сплатити заявникам:
(i) заборгованість за судовими рішеннями, винесеними на користь заявників;
(ii) п. Шевченку - 2600 (дві тисячі шістсот) євро відшкодування моральної шкоди, які мають бути конвертовані у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу, плюс будь-який податок, який може бути стягнуто із цієї суми;
(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на вищезазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсоткових пункти.
6. Відхиляє решту вимог п. Шевченка щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою і повідомлено у письмовій формі 19 листопада 2009 року згідно з пунктами 2 і 3 правила 77 Реґламенту Суду ( 980_067 ).
Заступник Секретаря Стефан ФІЛЛІПС
Голова Пеер ЛОРЕНЦЕН